У серці проклятих гір, куди не наважується ступить жодна жива душа, стоять стародавні Ворота Жаху — темний портал, покинутий богами й проклятий тисячами. Це місце, де мерехтять тонкі нитки між світами, куди ведуть вузькі, заплутані шляхи, що оповиті пеленою містичних туманів і дрібного чорного пилу. Легенди розповідають, що це прохід до вимірів, яких не мало б існувати, до невідомих світів, де немає часу, де звуки реальні й незбагненні водночас.
Ворота непроникні для погляду, лише тьмяно сяють вночі, відкидаючи химерні відблиски на скелі навколо. Ніхто не може точно сказати, що там, за цією межею, — лише ті, хто колись намагався увійти, чули глухий шепіт, що доносився ззовні, з іншого боку. А тим, хто зважився пройти крізь них, випадало випробувати болісне відчуття, ніби їхнє тіло розривається на мільйони уламків, кожен із яких потім несе свою окрему частку страждання.
Кажуть, що цей біль — то ціна переходу, плата за подорож до інших світів. Через ці страждання можна відчути, як сама реальність змінюється, перетворюючи людину на щось зовсім інше, щось безмовне й невидиме. І навіть ті, хто повертався, ніколи вже не були колишніми, зберігаючи в своїй душі відбиток темного переходу, немов слід від печаті з іншого боку, слід самої безодні.
