Одного разу, у передсвятковий вечір, Олексій повернувся додому після довгого робочого дня. На порозі його квартири лежала велика коробка, обгорнута в подарунковий папір зі стрічкою. Жодних підписів чи вказівок, хто міг би надіслати цей загадковий подарунок, не було.
Розпакувавши коробку, Олексій побачив пазли. Їх було тисячі – дрібних, ідеально вирізаних шматочків. Але найцікавіше було зображення: портрет неймовірної краси жінки скандинавського типу. Її світле волосся плавно спадало на плечі, блакитні очі випромінювали спокій і тепло, а обличчя складалося з безлічі пазлів, наче сама природа об’єднала ці частинки в одну гармонійну картину. Це було настільки вишукано, що Олексій не міг відвести погляду.
Чоловік вирішив негайно взятися до складання. Години текли, а він все працював над портретом. Його рука автоматично тягнулася до наступного шматочка, наче магія цього портрета тримала його у своєму полоні. Кожна деталь знаходила своє місце, розкриваючи все більше витонченості жінки.
Коли пазл було зібрано, Олексій зупинився і відступив назад, щоб подивитися на закінчену роботу. Жінка на зображенні виглядала живою. Здавалося, вона ось-ось заговорить чи посміхнеться до нього. Але найзагадковіше було те, що на звороті коробки з’явився напис, якого не було раніше: "Знайди мене."
Олексій не спав усю ніч, намагаючись зрозуміти, що це означає. Хто вона? Звідки з’явився цей портрет? І як її знайти? Пазл став для нього більше, ніж просто розвага – це був ключ до таємниці, яка могла змінити його життя.
Наступного ранку він вирішив діяти. Він сфотографував портрет і почав шукати будь-які підказки: публікував фото в інтернеті, питав у друзів, навіть звертався до мистецтвознавців. Але жодна відповідь не наближала його до розгадки.
Минали тижні, але Олексій не здавався. Портрет жінки став символом його надії, його прагнення до чогось більшого. І хоч відповіді він поки не знайшов, його життя вже змінилося – вперше за довгий час він відчув, що кожен новий день приносить йому нову загадку, а разом з нею і сенс.
