| Це був чудовий день. Мій переїзд в село. Я чекала цього дня, хоча у моєму серці ще багато смутку і мало спокою. Я не розумію, як промайнули ці півроку... Це був якийсь сон. Та сьогодні про інше. Про хмари. Мабуть вдруге в житті ми вирішили поїхати іншим шляхом, аніж зазвичай. Відстань там трошки довша, але хотілося спробував щось нове:) І ми не помилилися! Адже вже за Львовом праворуч від дороги почались красиві мальовничі пагорби, які нас супроводжували впродовж цих 70 км. Це плато Вороняки, біля підніжжя якого розташоване моє село. Воно довгою змією тягнеться через дві області, на більш як сто кілометрів. | It was a wonderful day. My move to the village. I have been waiting for this day, although there is still a lot of sadness in my heart. I don't understand how these six months flew by... It was some kind of dream. But today is about something else. About clouds. Probably for the second time, we decided to take a different route than usual. The distance there is a little longer, but I wanted to try something new:) And we were not mistaken! After all, already beyond the city, to the right of the road, beautiful picturesque hills began, which accompanied us during these 70 km. This is the Voronyaky plateau, at the foot of which my village is located. It stretches like a long snake through two regions, for more than a hundred kilometers. |
| Це так захопливо їхати то вверх, то вниз і бачити горизонт буквально за кілька метрів, а згодом милуватися небом, яке займає майже увесь простір. Невеликі хмари додали до цієї картини справжньої довершеності. По обидві сторони дороги простягалися поля і лісосмуги, а села ніби були приклеєні до підніжжя горбів. Здавалося, що ми їдемо в рай! Але... Нагадаю, що в салоні мого авто їхало четверо котів. Один з них (Вася) пів дороги жалібно нявкав, бо він не любить їздити:( Тому зупинятися і шукати ідеальні кадри не було змоги. Мої фото зроблені крізь вікно у процесі їзди... Так і наше життя летить. Не завжди встигаєш зупинити мить. Тому краще зробити неідеально й кадр, аніж ніякий. Так? | It's so exciting to go up and down and see the horizon literally a few meters away, and then admire the sky, which occupies almost the entire space. Small clouds added to this picture of real perfection. On both sides of the road there were fields and forest strips, and the villages seemed to be glued to the foot of the hills. It seemed that we were going to heaven! But let me remind you that there were four cats in my car. One of them (Vasya) was meowing pitifully for half the way, because he doesn't like to drive:( Therefore, it was not possible to stop and look for perfect shots. My photos were taken through the window while driving... So our life flies. You don't always have time to stop the moment. That's why it's better to make an imperfect shot than none at all. Right? |
This is my entry to Love the clouds contest, #172 by @tobetada.
Do you love the clouds? Join us! Rules are here.
💙💛💙💛