Hi everyone.
This is my entry for the #monomad challenge".
Leave me in the past, all those who are not ready to be by my side. I am tired of convincing everyone that I am a good and wonderful person. Because in reality, no one needs this. May I remain a shadow in their lives, a light breeze or a summer rain. I will remain something that passes quickly and leaves no trace.
Today I want to add content to my black and white photos. This is the church of the Dominicans in Lviv and it is always closed, or it happens that the side door for entering the church is open. And on this day, for the first time, I saw the central door open. From the door, I could already see the grandeur of this beautiful baroque building and I decided to go inside. The sun illuminated the outer walls and fell from the window onto the altar. It was a very beautiful sight. All this happened in silence. People also went inside to see the beauty of the church. Sometimes you don't need to pray to find peace.
Сьогодні я хочу мої чорнобілі фотографії доповнити змістом. Це костел Домінканів у Львові і завжди він зачинений, або буває, що в ньому відчинені бокові двері для входу у храм. А в цей день вперше я побачила розчинені центральні двері. З двері мені,вже було видно велич цієї красивої барокової будівлі і я вирішила зайти в середину. Сонце освічувало зовнішні стіни і потрапляло з вікна на вівтар. Це було дуже красиве видовище. Все це відбувалося в тиші. Люди так само заходили в середину, щоб роздивитися красу костелу. Іноді не потрібно молитися, щоб досягнути умиротворення.
I have been here many times before. I sang in the church choir and we performed together here at the Christmas carol. But today I saw how distorted this temple is. The sculptures were dull, even quite dark in color. The walls needed cleanliness and freshness. Inside, everything needs restoration. I had the feeling that the ancient frescoes and sculptures in the closed space were damaged by the soot of the candles.
Я була не раз тут раніше. Я співала в церковному хорі і ми разом тут виступали на різдвяний коляді. Але сьогодні я побачила як спотворено цей храм. Скульптури були тьмяного, навіть досить темного кольору. Стіни потребували чистоти і свіжості. В середині все потребує реставрації. В мене було відчуття, що в середині від копоті свічок у замкненому просторі зіпсувалися старовинні фрески і скульптури.
I admire the building very much. And at the same time, I understand that from the past I remember good moments from my life. It seems to me that how good it was to sing in the church then and we received an award then. I have such moments in my life that I remember and I would gladly live them again and go back to that time. I had a happy childhood, a wonderful youth and I have a happy life. But before, there were not many technologies that will soon replace people. It seems to me that only a person can create such masterpieces of the art of sculpture and construction. Some parts I can look at for a long time to understand the author's intention.
Будівля в мене викликає велике захоплення. І разом з тим я розумію, що з минулого я пам'ятаю хороші моменти зі свого життя. Мені здається, що як добре було співати тоді в церкві і ми отримали тоді нагороду. В мене є такі моменти в житті, про які я згадую і з радістю я би їх прожила знову і повернулася в той час. В мене було щасливе дитинство, чудова юність і я маю щасливе життя. Але раніше не було багатьох технологій, які скоро замінять людей. Мені здається, що тільки людина може створили такі шедеври мистецтва скульптури і будівництва. Деякі частини я можу розглядати довго, щоб зрозуміти задум автора.
I don't want to forget a single day of my life. In that past, my relatives were alive, my parents were young, I was young. I don't know what will happen to me in the future, and I don't want to forget the past, because happy moments bring me memories, sad moments bring me experience. I often dream of my childhood and my youth, when I was a student walking along these ancient streets.
Я не хочу забувати жоден з моїх прожити днів. В тому минулому були живі мої рідні, молоді батьки, я маленька. Мені не відомо, що буде в майбутньому в мене, а минулого я забувати не хочу, бо щасливі моменти мені приносять спогади, сумні моменти мені приносять досвід. Мені,часто сниться моє дитинство і моя юність, коли я студенткою гуляла цими старовинними вулицями.
Залиште мене у минулому усі ті, хто не готовий бути зі мною поруч. Я втомилася переконувати всіх в тому, яка я хороша і прекрасна людина. Бо насправді цього нікому не потрібно. Нехай я залишуся тінню в їхньому житті, легким вітерцем чи літнім дощем. Я залишуся тим, що швидко минає і не залишає і сліду.
Дякую всім за увагу і візит.
Thank you for your attention and visit.