Hi friends!
Today is Wednesday, a day when you can and should walk around and explore the world. A day when you should dedicate some time to yourself and contemplation of beauty:) Today I want to share photos from last Wednesday when I was in the village. Probably more than once I have written about my native forest and invited you to a virtual journey. But in April you were not here yet, because I myself missed this season in previous years.
April is the time when blooms appear on trees (this can be seen on fruit trees in the garden) and leaves grow on my favorite beeches in the forest. At first, anemones appear here, and later not only underfoot, but also at the top you can see this special light green color:)
Привіт, друзі!
Сьогодні середа, день коли можна і потрібно гуляти околицями та пізнавати світ. День, коли варто присвятити трохи часу собі та спогляданню краси:) Сьогодні я хочу поділитися світлинами з минулої середи, коли я була в селі. Мабуть не раз. Вже писала про рідний ліс і кликала вас у віртуальну мандрівку. Але у квітні ви ще тут не були, адже і я сама якось пропустила саме цю пору року у минулі роки.
Квітень — це час, коли на деревах з'являється цвіт (але це більше можна помітити на фруктових деревах в саду) і листя на моїх улюблених буках. Спочатку у лісі з'являються анемони, а згодом не лише під ногами, але і вгорі можна побачити цей особливий світло-зелений колір.
It's very beautiful! Both on a sunny and cloudy day. Last Wednesday the sun deceived me. It shone so brightly, but not very hot. I was saved by hot tea in a thermos. To be honest, I don't know if it's possible to walk in the woods in my region now, because the war in Ukraine continues!
I follow the traditional route. At first I see a field over which very beautiful fluffy clouds hung. Next, past the old abandoned houses, I get to the edge of the forest and go sharply up. At first glance, there is nothing interesting here, but take a closer look.
Delicate leaves on the beech are covered with hairs, they are so fragile. On some stumps I noticed large fungus, which are difficult to pass without taking pictures.
And what a festive look young emerald moss next to the old roots of the tree. I stare at the play of light and shadow, at this carpet of anemones. As in my childhood, it seems to me that this forest is boundless. I hope it will not be affected by the ugly hand of war.
I sat on a log for a long time and only a sharp feeling of cold made me go home. I hope to be back. But then April will give up its power to other months. And the emerald color will turn green, and the sunlight will wander in the tops of the trees.
Це дуже красиво! Причому і в сонячну, і в похмуру днину. Минулої середи сонце мене обмануло. Воно світило так яскраво, проте не сильно гріло, але мене врятував гарячий чай у термокружці. Якщо чесно, я не знаю, чи можна зараз гуляти в лісі у моїй області, адже війна в Україні триває!
Я йду традиційним маршрутом. Спочатку бачу поле, над яким зависли дуже красиві пухнасті хмари. Далі повз старі покинуті хати я добираюсь до узлісся і прямую різко вверх. На перший погляд тут нема нічого цікавого, але придивіться поближче.
Ніжні листочки на буках покриті волосками, вони такі тендітні. На деяких пеньках я помітила великі гриби трутовики, повз які важко пройти, не сфотографувавши їх. А як святково виглядає молодий смарагдовий мох поряд зі старими коренями дерева. Я вдивляюсь у гру світла і тіні, в ти цей безмежний килим із анемон. Мені як і в дитинстві здається, що цей ліс безмежний. Сподіваюся, що його не торкнеться потворна рука війни.
Я доволі довго сиділа на колоді дерева і тільки різке відчуття холоду змусило повертатися назад. Сподіваюся, що я повернуся. Але тоді квітень віддасть свою владу вже іншим місяцям. І смарагдовий колір стане зеленим, а світло сонця буде блукати у верхівках дерев...
Join the great initiative by @tattoo-djay and tell us about your #wednesdaywalk!
See you!
Stay with Ukraine. Together we are force.
