Hello everyone. Today I invite you to my native land. No matter where I am, no matter where I travel, my land is the dearest and sweetest. Here grow the tastiest apples and pears in the garden for me. Here I ran barefoot along the small path on the grass covered with morning dew. And in the summer, I washed myself with dew, because it was sung in a children's song. Everything is sweet in my village, cherries and raspberries in summer, apples and pumpkins in autumn. Every trip to the village is special for me.
Привіт усім. Сьогодні запрошую вас в мій рідний край. Де б я не була , де б не подорожувала, але моя земля найрідніша і найсолодша. Тут ростуть найсмачніші для мене яблука і груші в садку. Тут стежкою малою я бігала босоніж по траві вкритій вранішньою росою. А влітку я вмивалася росою, бо так співалося в дитячій пісеньці. Солодко в моєму селі все, влітку вишні і малина, восени- яблука і гарбузи. Кожна поїздка в село для мене особлива.
Of course, no one tasted the earth, this is a figurative meaning. I think that this is a set of values that are important to me, what I grew up with since childhood. This is a symbol that I keep away from human eyes. My region has an incredible color of smells and aromas. It's nice to be there at any time of the year and it always brings me inspiration and peace. Places familiar to me since childhood lead me to the house that my grandmother built. She worked as a primary school teacher in a rural school and she raised two children by herself. People who love and respect their country deserve respect and love from their compatriots.
Звичайно ніхто не пробував землю на смак, це переносне значення. Я думаю, що це сукупність важливих для мене значень, те в чому я зростала з дитинства. Це такий символ, який я бережу далеко від людських очей. Мій край має неймовірне забарвлення запахів і ароматів. Там приємно знаходитися в будь-яку пору року і завжди це приносить мені натхнення і умиротворення. Знайомі мені з дитинства місця мене приводять до будинку, який збудувала моя бабуся. Вона працювала вчителькою початкових класів в сільській школі і вона виховувала сама двох дітей. Люди, які люблять і поважають свій край достойні поваги і любові від співвітчизників.
Fields, lakes, forests, roads. Do we have enough time in our lives to get through it all? Are words enough for us to express our love for our native land? I read Ukrainian writers and poets who subtly express their feelings for their native land. I understand that I express my opinion too superficially, it is difficult for me to "deepen into my native land with my head" and emerge with new ideas. My walk of life continues. I express again and again my true love for my cozy house, which is located on the edge of my area.
Поля, озера, ліси, дороги. Чи достатньо нам відведено часу на життя, щоб перейти це все? Чи достатньо слів, щоб ми могли висловити свою любов до рідного краю? Я читаю українських письменників і поетів, які тонко висловлююють свої почуття до рідного краю. Я розумію, що я надто поверхнево висловлюю свою думку, мені важко "заглибитися в рідну землю з головою", і винирнути з новими ідеями. Моя прогулянка життя продовжується. Я знову і знову висловлюю свою істинну любов до мого затишного будиночку, який знаходиться на краю моєї області.
People who do not feel love for their native land, they can search for their home, their sweet land all their lives, or they can remain indifferent to it forever. I don't want to part with my country for a long time. Although I continue to dream about new and new trips.
Every walk through my village remains in my memory. This time it rained enough, but it didn't bother me. I still really want to come during the golden autumn, when nature is covered with yellow and red colors. Therefore, I will definitely share new walks and fresh impressions. Thank you all for your attention and visit.
Люди, які не відчувають любові до свого рідного краю, вони можуть все життя шукати свій дім, свою солодку землю, а можуть назавжди залишитися байдужими до цього. Мені не хочеться розлучатися зі своїм краєм на довгий час. Хоча я продовжую мріяти про нові і нові подорожі.
Кожна прогулянка моїм селом залишається в моїй пам'яті. Цього разу достатньо дощило, але це не заважало мені. Я ще дуже хочу приїхати в час золотої осені, коли природа вкрита жовтими і червоними кольорами. Тому я обов'язково поділюся новими прогулянками і свіжими враженнями. Дякую всім за увагу і візит.