Why do Ukrainians return home from Poland or other countries. And I think about this question every day. The main reason for leaving Ukraine is the war, otherwise I would never have left to live in another country. Although Europe beckons with its lightness, thoughtfulness, sociability, but if you live for a few months, you feel a great desire to go home. Only while living in Poland did I realize how much better it is to live in Ukraine. I began to love my country even more! My heart is where the ground my little bare feet ran on. And someday I will come home. Then when the war ends.
Чому українці повертаються додому з Польщі чи з інших країн. І я задумуюсь над цим питанням щодня. Основна причина виїзду з України- це війна, в іншому випадку я б ніколи не виїхала, щоб жити в іншій державі. Хоча Європа манить своєю легкістю, продуманістю, соціальністю, але якщо прожити кілька місяців, то відчувається велике бажання поїхати додому. Тільки живучи в Польщі я зрозуміла наскільки в Україні краще жити. Я стала любити свою країну ще більше! Моє серце там, де земля по якій бігали мої маленькі босі ніжки. І колись я повернуся додому. Тоді, коли закінчиться війна.
At some point, I catch myself thinking that maybe I could live in Poland all my life. I learned the language, I have a job and a place to live. And once I already tried to leave Ukraine, but fate just now taught me this lesson. What do they tell us about life in Europe? That here everything is better, better quality, clearer. But not everything is so "sweet"!
В якийсь момент я ловлю себе на думці, що можливо я змогла б прожити в Польщі все своє життя. Мову вивчила, роботу, житло маю. І колись я вже намагалася виїхати з України, але доля саме зараз міні надала цей урок. Що нам розповідають про життя в Європі? Що тут все краще, якісніше, зрозуміліше. Але не все так "солодко"!
The first thing is that I, like many people who came and stayed in a country like Poland, was simply lucky. Yes, I was lucky to meet people who helped me find housing and work, help and teach me every day at work. But why do I still want to return home?
Housing is expensive to rent, and if I pay the full price of the rent, then I will not have anything left from my salary for food and clothes. In general, living in a European country is quite expensive, even for the same Europeans. Now prices are rising for everything. I was advised to find a husband to make life easier.
I noticed that most Poles are treated by private doctors. You need to sign up for state ones in advance and wait for several months. Private clinics have high prices and this does not mean that you will be provided with quality care. I would not like to get sick here, and if I have any questions, I write a message to my doctor from Ukraine. Her advice is always useful to me.
And you know what surprises me the most about Poles? This is their mentality. Life is "without evaluation". Poles are extremely kind. And their language to each other is so idealistic. I sometimes listen and then analyze all these sayings. They constantly say thank you and I'm sorry, don't worry, don't worry, they say "my treasure!" to the children. And all this cuteness sounds every day, and I listen and think - how do they live like this? How can you smile like that and suppress your emotions every day. That is probably why psychologists and psychotherapists work excessively here. Still, there comes a moment when a person, who becomes filled with those hidden emotions, lets them out. And then it is difficult to control and stop them. A person becomes unbalanced, emotionally unbalanced. And I tend to have my employees tell me what I'm doing right and what I'm not doing, pointing out mistakes and shortcomings. Otherwise, what can be the development. Several times it happened that I did some work and the employees told me that it was super, beautiful and incredible, and then, after some time, it was thrown into the trash. Then I really wanted to go home. I know what to expect from Ukrainians. And it's hard for me to contain my emotions, I'm not good at it.
Найперше це те, що мені як і багатьом людям, які приїхали і зупинилися в такій країні як Польща, просто повезло. Так, мені повезло зустріти людей, які мені допомогли знайти житло і роботу, мені допомагають і навчають щодня на роботі. Але чому є я таки хочу повернутися додому?
Житло винаймати дорого і якщо я оплачуватиму повну вартість винайму, то мені з зарплатні нічого не залишиться на їжу і одяг. Взагалі жити в Європейській країні досить дорого навіть для тих же європейців. Зараз ціни зростають на все. Мені порадили знайти собі чоловіка, щоб стало легше жити тут.
Я помітила, що більшість поляків лікуються у приватних лікарів. До державних потрібно записуватися наперед і чекати по кілька місяців. В приватних клініках високі ціни і це не означає, що вам нададуть якісну допомогу. Я б не хотіла тут хворіти, а якщо я маю якісь питання то пишу повідомлення своїй лікарці з України. Її поради завжди для мене корисні.
І знаєте що мене найбільше дивує в поляках? Це їхній менталітет. Життя "без оцінювальне". Поляки надзвичайно добрі. І їхня мова один до одного є такою ідеалістичною. Я іноді наслухаюся, а потім розбираю ці всі вислови. Постійно кажуть дякую і перепрошую, не турбуйся, не хвилюйся, до дітей говорять "мій скарбе!". І вся оця милота звучить щодня, і я слухаю, і думаю - як вони так живуть? Як можна отак посміхатися і подавляти свої емоції щодня. Напевно тому працюють тут надмірно психологи і психотерапевти. Все таки наступає той момент, коли людина, яка стає наповнена тими прихованими емоціями, видає їх на зовні. І тоді важко їх контролювати і зупинити. Людина стає неврівноваженою, емоційно дисбалансованою. І я схильна до того, щоб мені мої співробітники казали, що я правильно роблю, а що ні, вказували на помилки і недоліки. Інакше який може бути розвиток. Кілька разів так було, що я зробила деяку роботу і мені співробітники сказали, що це було супер, красиво і неймовірно, а потім, через якийсь час це викинули в смітник. Тоді я страшенно захотіла додому. Від українців я знаю чого очікувати. Та й свої емоції мені важко втримувати, я так не вмію.
As always, thank you for the help and shelter to the Poles. But when the war ends, I will return home.
Як завжди дякую за допомогу і притулок полякам. Але як закінчиться війна, то я повернусь додому.
