Постійна втома від хвилювання. Думки плутаються. Зависання у стрічці новин дратує... Ввечері я їх не дивилась ще. Тому поки що відчуваю спокій.
А вранці мене розбудив дзвінок друга з Миколаївщини, який значно ближче до лінії фронту, ніж я.
Я дуже злякалася, проте у нього все гаразд, просто перевірка зв'язку...
В останні дні думки дуже змінилися. Згадую друзів, які зовсім близько від війни, згадую друзів, які тут і яких я давно не бачила та не чула. Розумію, що хочу просто подзвонити і сказати: "Тримайтеся". Починаю цінувати кожну дрібницю у навколишньому просторі. Починаю розуміти, що це все може розлетітись вмить, як домик із карт. Відчуття реальності загострене, зрештою так і має бути. Так має бути, якщо у твоїй країні війна.
Я досі не вірю. І ми всі не віримо. Кожен відчуває щось своє, гнів, ненависть, страх. Я відчуваю глибокий смуток. Ну так, в певній мірі неназвана війна йде в Україні ще з 2014, але всі ці роки вона була десь там, дуже далеко. Майже в паралельній реальності.
І ми знаємо, чого від них чекати, вже не вперше в історії вони нападали. Але водночас в мене якесь таке відчуття, ніби несподівано і зрадливо брат іде на брата. Під словом "брати" я маю на увазі навіть не те, що росіяни є також частково слов'янами. Я, мабуть, маю на увазі, що всі ми жителі однієї планети і війна — це зло, якого не має бути на світі... Але певно скільки існує людина, стільки існуватиме і війна. Доки ми не знищимо самі себе. А ви як думаєте?
А тим часом наші хлопці мужньо тримають оборону, збивають ворожі літаки і танки. Застати нас зненацька не вийшло. Це вселяє віру. З Божою допомогою, з допомогою західних держав мусимо вистояти, бо наша армія має патріотизм, віру у свою високу мету і підтримку народу.
Пам'ятайте жителі планети, що цей монстр не зупиниться на війні в Україні. Це наша спільна проблема. Чому таких не бере смерть?
Допоможіть нам, хто як може. підтримки теж важливі.
А ще для нас буде цінно, якщо ви напишете свої роздуми про війну і мир, про любов до власної батьківщини у нашій спільноті. Тоді нам буде легше це пережити.
Дякую за увагу.