Hello, my dears!
Unfortunately, there is no strength to develop the community lately ... I hope we will make up for it after the Victory. I often use this word. We will be fine.
Today I decided not to watch the evening news, as in the past days, but to write a post first. A few days ago I had a feeling that I really want to do something and help... I took some steps, but I felt incomplete.
Привіт, мої дорогі!
Жаль, нема останнім часом сили розвивати спільноту... Сподіваюся, ми надолужимо це після Перемоги. Я часто вживаю це слово. У нас все буде добре.
Сьогодні я вирішила не дивитися вечірні новини, як у минулі дні, а спочатку написати пост. Перші дні війни було відчуття, що дуже хочеться щось робити і допомагати... Я робила певні кроки, але відчувала незавершеність дій.
Only on the seventh day of the war did two people write to me fleeing the war zone and seeking refuge in Lviv. First, this is a student of my friend from Kharkiv, who had to go to Poland. Secondly, this is my acquaintance woman from Zhytomyr with a young son. They live not far from the military unit that came under fire from the occupiers. I am glad to have the opportunity to help people! That I will not be left alone with a phone and a news feed.
Аж ось на сьомий день війни мені одночасно написали двоє людей, що втікали з зони бойових дій і шукали прихистку у Львові. По-перше, це учень моєї подруги з Харкова, який мав їхати в Польщу. По-друге — знайома з Житомира з маленьким сином. Вони живуть неподалік від військової частини, яка зазнала обстрілу окупантів. Я зраділа, що маю нагоду допомогти людям!
I'm writing the post surrounded by guard cats.
Пишу в оточенні котів-охоронців.
Thanks to them, I finally cleaned the house. In the first days of the war, my hands dropped, even the podium in the house was unbearably difficult.
I started eating at least something while serving others.
It was also easier to fall asleep in the company of very tired people. It's not so scary to go through all this together. If a child runs around your house, and young people constantly tell all sorts of interesting stories, it is very distracting from the theme of war and gives a positive.
Завдяки їхньому приїзду я нарешті прибрала у хаті:))) В перші дні війни взагалі руки опускалися. Я почала хоча б щось їсти, пригощаючи інших.
Також і заснути у компанії дуже втомлених людей було легше. Разом якось не так страшно це все переживати. Якщо по твоїй хаті бігає малюк, а молодь постійно розповідає всякі цікаві історії, то це дуже відволікає від теми війни і дарує позитив.
So there were four of us and four cats in my little house. And then we were joined by ... the fifth cat. Another cat lost or thrown away in these cruel days of war. We are looking for old or new owners for this noble handsome man. Meanwhile, Volodya has already left for Poland. Irene and the baby are still with me.
Отож нас було четверо людей та четверо котів у моїй маленькій оселі. А згодом до нас приєднався... п'ятий кіт. Ще один загублений або викинутий у ці жорстокі дні війни. Ми шукаємо старих або нових господарів для цього благородно красеня. А тим часом Володя вже поїхав до Польщі. У мене лишаються Айрін з малим.
Фото
Every day we rejoice more and more in the victories of our army.
We are glad that Kherson, Berdyansk and Melitopol, which were captured by the enemy, went to rallies with flags against the RF. Here in the West Ukraine, we can sleep peacefully while the war is going on somewhere far away. But we will always be grateful to our soldiers and ordinary people who won this victory.
Thanks for you visit, support and votes. See you!!!
З кожним днем все більше радіємо перемогам нашої армії. Бачимо як ворог підпадає в силі.
Радіємо, що Херсон, Бердянськ і Мелітополь, які були захоплені ворогом, вийшли на мітинги з прапорами. Ми тут, на Заході країни можемо мирно спати, поки десь далеко точиться війна. Але ми будемо завжди вдячні нашим воїнам і простим людям, які цю перемогу вибороли.
До зустрічі!!!
Despite the cold, spring is coming!
Незважаючи на похолодання, весна йде!