It's so nice for me in the park on this August day. In the evening, when the sun sets, I can already hear the autumn cold. But still, this summer was great. I managed to do so many interesting and useful things for myself. Sometimes I think that other women correct themselves, beautify themselves, put on emotional masks in order to please someone, some man. And it is so easy for me to always be myself, so imperfect and frank. Because if you try to please someone, it sometimes reaches the point of absurdity. A woman should be intelligent, but preferably more silent, well-read, but not too wise, beautiful, but not artificial, well-groomed, but have time to cook, clean and go to work. Women need to be not too thin, athletic with smooth skin. A woman should always look young and fresh, not get tired, she should be smiling, dreamy and unpretentious. There are so many contradictions, but this is the truth. Many men are used to such adjustments, and when a woman stops meeting all these ideas, men simply throw her out of their ideal life.
A woman has never gone missing without the help of her husband. She can do a lot, and like that ant, a woman carries a weight greater than her own. Who made them like that? Did they want that? Such is evolution.
It is rare to see a real family. When people met, then they decided to live together, share life, get married, have children. They somehow came to this together. So why does the man leave later, that's how to call it. That is, everything is fine when there are no problems. And when the child does not sleep at night, cries, then you should not help, but run away. This is very adult. I think men who get married for the first time and then divorce and then remarry and they realize that they lost an important person in their life because of their cowardice. And they start everything from the beginning and in which everything ends up the same as the first time.
I have a lot of respect for men who have gone through hard times, illnesses, financial crises, emotional chasms with their wives, and they still stay together because they have a deep respect for each other that grows into something more than love over the years. It feels like people are raising each other. They speak the same, look the same, they even smile the same. Maybe it was their hard life that made them so harmonious, or maybe these people are just a normal family. Do you think there is such a family phenomenon?
When people do not punish each other, do not ironize or criticize, but accept each other as they are, without illusory content. I believe that it exists for real.
Так гарно мені в парку в сьогоднішньому серпневого дні. Вечором, коли заходить сонце, мені вже чути осіннім холодному. Але все ж це літо було чудовим. Я встигла стільки зробити цікавого і корисного для себе. Іноді я задумуюсь, що інші жінки себе коректують, прикрашають, надягають емоційні маски, щоб сподобатися комусь, якомусь чоловіку. А мені так легко бути завжди собою, такою неідеальною і відвертою. Бо якщо намагатися комусь вгодити, то це іноді доходить до абсурду. Жінці треба бути розумною, але бажано більше мовчати, начитаною, але не надто мудрувати, красивою, але не штучною, доглянутою, але встигати готувати, прибирати і ходити на роботу. Жінкам потрібно бути не надто худою, спортивною з гладенькою шкірою. Жінці треба виглядати завжди молодо і свіжо, не втомлюватися, їй треба бути усміхненою, мрійливою і невибагливою. Скільки всяких протиріч, але це правда. Багато чоловіків звикли до таких от підлаштовувань і коли жінка перестає відповідати цим всім уявленням, то чоловіки її просто викидують з свого ідеального життя.
Жінка ще ніколи не пропала без допомоги чоловіка. Вона може багато, і як та мураха, жінка тягне на собі вагу більшу за свою власну. Хто їх таких зробив? Чи вони такого собі бажали? Така от еволюція.
Рідко можна побачити справжню сім'ю. Коли люди зустрічалися, потім вони вирішили жити разом, ділити побут, одружитися, завести дітей. Це ж вони якось до цього дійшли разом. То чому потім чоловік йде, от як це назвати. Тобто все добре, коли нема проблем. А коли дитина не спить ночами, плаче, то треба не допомагати, а тікати. Це дуже по дорослому. Я думаю, що чоловіки, які одружуються вперше, а потім розлучаються, а потім знову одружуються і вони розуміють те, що вони втратили важливу людину в своєму житті завдяки своєму боягузтву. І вони починають все з початку і в котре все доходить то того самого, що й в перший раз.
Я дуже поважаю чоловіків, які пройшли зі своєю дружиною тяжкі часи, хвороби, фінансові кризи, емоційні прірви, і вони все таки залишилися разом, бо в них є глибока повага один до одного, яка з роками переростає у щось більше ніж любов. Це таке відчуття ніби люди вростають один в одного. Вони говорять однаково, дивляться однаково, вони навіть усміхаються однаково. Можливо це тяжке життя їх так витесало, чи може ці люди просто є нормальною сім'єю. Як ви думаєте, чи існує таке явище сім,ї?
Коли люди не карають один одного, не іронізують і не критикують, а сприймають один одного таким, якими вони є, без ілюзійного наповнення. Я вірю в те, що це існує реально.
I'm interested to know if any woman is able to adapt to living with a parasite that drains her energy, drinks her blood, constantly humiliates her and imposes complexes on her. Many get married like this, and then cry emotionally broken after a year or two. So why not immediately look at the companion of your life, think with your head. I also once thought that "He will change and everything will be fine, I will be able to push forward like a locomotive." But you can't do that with a child, it's a completely different life. Now I have to build a relationship and partnership with my son. But I will write this a little later. These are life stories. The conclusions are as follows: you need to be yourself, look clearly at the person with whom you want to build a relationship, do not distort yourself for the sake of another, but complement it. Love wins where there is true love based on great and immeasurable respect in marriage.
Thank you all for your attention and visit.
От цікаво мені знати, чи котрась жінка здатна пристосуватися жити з паразитом, який тягне її енергію, п'є її кров, постійно принижує і нав'язує комплекси. Багато так заміж виходять, а потім за рік-два плачуть емоційно розбиті. То чому не дивитися одразу на супутника свого життя, подумати своєю головою. Я також колись думала, що "Він зміниться і все наладиться, я зможу за двох як локомотив перти вперед". Але з дитиною так не попреш, це вже зовсім інше життя. Тепер я маю зі своїм сином налагодити стосунки і партнерство. Але це вже трохи згодом напишу. От такі от життєві історії. Висновки такі, треба бути собою, дивитися ясно на людину з якою хочеться побудувати стосунки, не викривлювати себе заради іншого, а доповнювати. Любов перемагає там, де є істинна любов заснована на великій і безмірній повазі в подружжі.
Дякую усім за увагу і візит.
Пишіть свої думки та історії.