Привіт усім.
Давненько, однак, я не писала у спільноту. Останні півтора тижня видалися прямо дуже стресовими. Ніколи не могла б подумати, що я буду так сильно паритись за навчання і переживати через те, що можу отримати недопуск до предмету. Словом, я завжди чудово вчилася, і це доволі легко мені дається, але якою б я була студенткою аби хоч раз не провтикала дедлайн.
Не знаю як так виходить, але всі студенти схожі в одному - тягнути написання чи то курсової, чи то дипломної до самого кінця, а потім в останні ночі, з банкою енергетику в руках, писати її в шаленому темпі.
Ми з групою курсові тільки й так пишемо😂
Hi to all.
For a long time, however, I did not write to the community. The last week and a half seemed really stressful. I could never have thought that I would strive so hard for my studies and worry about the fact that I might fail the subject. In a word, I have always studied well, and it is quite easy for me, but what kind of student would I be if I didn't miss a deadline at least once.
I don't know how it happens, but all students are similar in one thing - to drag the writing of either the course or the diploma to the very end, and then in the last nights, with a can of energy in hand, write it at a frantic pace.
The course group and I just write like that😂
Ну нічому життя не вчить! Кожен рік ти наступаєш на ті самі граблі, адже думаєш, що часу ще достатньо. А воно ніфіга. Цього разу така ж історія. Проте, головною проблемою було те, що я не дуже люблю, і, відповідно, розумію предмет із якого писала цю курсову. "Мистецтво новітніх технологій" - це не зовсім моя стихія. Обирати не приходилось, ну, окрім, теми, а тому діватись нікуди - треба робити. Я, як дуже практична людина, обрала найоб'ємнішу тему, з якою було дуже важко працювати. Про це рішення я шкодувала раз 100. Але отак, днями і ночами, я написала курсову за декілька днів. Радше було би сказати "відмучила". Вчора у мене був захист, який відчувався як каторга. Але нічого, пережили. Я закрила на 4. Найбільш прикро, що це буде моя єдина 4 в цьому році. Але головне правило, якому я навчилась за навчання в універі - це вміти сказати: "Ну його до біса, пофіг". Так жити легше.
Зараз я просто радію, що здала ту нещасну курсову роботу. Паралельно зараз приходиться закривати інші предмети, хоча сил немає взагалі. Але нічого, якось викручусь.
Дякую, що читаєте. До наступних зустрічей.
Well, life does not teach anything! Every year you step on the same rake, because you think there is still enough time. And it's a no-brainer. This time it's the same story. However, the main problem was that I do not really like and, accordingly, understand the subject from which I wrote this coursework. "The art of the latest technologies" is not exactly my element. It was not necessary to choose, well, except for the topic, and therefore there is nowhere to look - it is necessary to do. As a very practical person, I chose the most voluminous topic, which was very difficult to work with. I regretted this decision 100 times. But so, days and nights, I wrote the coursework in a few days. It would be better to say "tormented". I had a defense yesterday that felt like hard labor. But nothing, we survived. I closed at 4. The most unfortunate thing is that this will be my only 4 this year. But the main rule that I learned while studying at the university is to be able to say: "To hell with it, screw it." It's easier to live that way.
Now I'm just glad I passed that miserable term paper. At the same time, it is necessary to close other items, although there is no strength at all. But nothing, somehow I will get out of it.
Thank you for reading. Until the next meetings.
