Довелось мені сьогодні виконати приємну місію - перевезти до нового власника двох лісових сов. Вони були гарно запаковані в їх повний зріст в картонних коробках з отворами для повітря. Дорога 80 кілометрів виявилась не важкою, одна сова сиділа тихо, а інша майже всю дорогу була чимось незадоволена і хотіла вибратись зі свого будиночка.
Today I had to fulfill a pleasant mission - to transport two forest owls to their new owner. They were nicely packed to their full height in cardboard boxes with holes for air. The 80-kilometer road was not difficult, one owl sat quietly, and the other was dissatisfied with something almost the entire way and wanted to get out of his house.
Під час поїздки я не дуже звертав увагу на те, як себе поводять птахи, бо був зосереджений на блокпостах та дорозі, яка пролягала через місто Гостомель.
Місто сильно постраждало під час вторгнення росіян, а так як мене з ним пов’язують деякі будівельні проекти, то було цікаво, як це все сьогодні виглядає. З початку війни я жодного разу не був в Гостомелі, тому моя увага насамперед була приділена спостереженням за руйнаціями по обидві сторони дороги.
Коли я приїхав до нового власника пташок, то першим мене зустрів дружелюбний віслюк, який живе на подвір’ї. Як з’ясувалось,він зустрічає всі автомобілі, які приїхали в двір, і відразу кладе свою мордочку на капот автомобіля, ніби гріється від тепла двигуна. Його власник пояснив, що він так робить завжди.
During the trip, I did not pay much attention to how the birds behaved, because I was focused on the checkpoints and the road that ran through the city of Gostomel.
The city was badly damaged during the Russian invasion, and since I am connected to it with some construction projects, I was interested in how it all looks today. Since the beginning of the war, I have never been to Gostomel, so my attention was primarily focused on observing the destruction on both sides of the road.
When I arrived at the new owner of the birds, I was first greeted by a friendly donkey who lives in the yard. As it turned out, he meets all the cars that have come to the yard, and immediately puts his face on the hood of the car, as if warming himself from the heat of the engine. Its owner explained that he always does this.
Повертався назад більш повільно, щоб роздивитись, як виглядає Гостомель сьогодні. Дуже багато приватних будинків у місті зруйновано, багато багатоповерхівок також. Людей та автомобілів на вулицях поменшало, але традиційно я таки потрапив в затор.
До війни затори в Гостомелі були завжди в ранкові часи в сторону столиці, бо велика кількість людей їхали на роботу в Київ. Ввечері така ж ситуація у зворотньому напрямку. А сьогодні затор виник через те, що тимчасовий місток через річку Ірпінь має низьку пропускну спроможність. Основний міст через річку був підірваний під час наступу росіян, але сьогодні я бачив багато будівельників, які його відновлюють. І це радує, значить країна живе і, впевнений, що буде жити, незважаючи ні на що.
Ця поїздка на цьому могла б так і закінчитись, якби не раптова оказія. Після заправки автомобіля газом до повного, автомобіль, який до того був повністю справний, раптом став повністю несправний. 40 хвилин я не міг завести двигун, вже й не знав, що далі робити, навіть пригадав, що в багажнику є буксировочний трос.
Але трохи почитавши інформації в Інтернеті, а також за допомои водія - далекобійника, у якого, на відміну від мене, виявились в наявності ключі потрібного розміру, ми разом усунули несправність. Радий, що серед автомобілістів є небайдужі люди, які завжди готові прийти на допомогу. Навіть при повній відсутності часу, бо у далекобійників маршрут дуже детально розрахований, водій з Тернопільської області мені реально допоміг, за це яйому дуже вдячний. Дякую також всім водіям, які готові прийти на допомогу в таких ситуаціях.
Went back more slowly to see how Gostomel looks today. Many private houses in the city have been destroyed, as have many high-rise buildings. There were fewer people and cars on the streets, but traditionally I still got stuck in a traffic jam.
Before the war, traffic jams in Gostomel were always in the morning in the direction of the capital, because a large number of people went to work in Kyiv. In the evening, the situation is the same in the opposite direction. Today, the traffic jam occurred due to the fact that the temporary bridge over the Irpin River has a low capacity. The main bridge across the river was blown up during the Russian offensive, but today I saw many construction workers rebuilding it. And this makes me happy, it means that the country lives and, I am sure, will live, no matter what.
This trip could have ended like that, if not for a sudden opportunity. After filling the car with gas until full, the car, which was completely working before, suddenly became completely defective. I couldn't start the engine for 40 minutes, I didn't know what to do next, I even remembered that there was a towing cable in the trunk.
But after reading a little information on the Internet, as well as with the help of a truck driver who, unlike me, had keys of the right size, we fixed the malfunction together. I am glad that among motorists there are caring people who are always ready to help. Even with a complete lack of time, because truck drivers have a very detailed route, the driver from the Ternopil region really helped me, for which I am very grateful. Thanks also to all the drivers who are ready to help in such situations.
