Ну що ж, ще одна бубочка отримала шанс показати себе. Саме ця заміна готувалась давно, тому не слухайте байки про вибір між Будановим чи ще кимось і Сирським. Сирський людина Єрмака, то ж другий рік війни, а курс і рука не міняється. До речі про обіцяне перезавантаження. Очевидно ні Татарського, ні Єрмака чіпати не будуть, бо їхні заслуги (просто не перед державою) переоцінити дуже важко.
На відміну від всього цього смердчого болота, Залужний це мабуть перша людина на моїй пам'яті, яка повелася з честю і гідністю. Він не прийняв ні посаду голови РНБО, ні помічника президента, ні посла в Британію. Останнє це просто сором на весь світ. Один з найвідданіших наших партнерів заслуговує на посла -найкращого дипломата, а не взяточника і крадія Рєзнікова чи когось, кого президенту не хочеться бачити і чути. Генерал під час війни хоче бути у війську, ну а як ні.... До речі, жодного конкретного слова щодо причин звільнення. Так ницо, мізерно. Не лише по відношенню до Генерала, а до нас усіх, тих що тут донатять, поки вони крадуть, і тих що там воюють, поки решта вони за кордоном.
Але насправді... на мою думку всі наші президенти відрізняються не за принципом хороший-поганий, а за принципом менш поганий і дуже поганий. Лиш одна служба в Україні весь цей час нашої реальної чи уявної незалежності працювала і продовжує працювати сумлінно. Вгадаєте? 🙂 В АТО її називали служба божа. Насправді, якщо є якісь претензії до їх роботи, то це не тому, що вони чогось не знали. Вони все знають, і це не теорія змов. Просто інфа лежить у папочці і чекає команди фас. А команда не надходить. От папочка і лежить в архіві, довго лежить...
Якщо ви маєте якісь іллюзії, то ось вам надзвичайно цікаве відео від Схем. Воно про 2004 рік, рік виборів президента Янукович - Ющенко. Я тоді була занадто молода і не пам"ятаю дуже багато з цього всього. Зараз же дивилась і було враження, що це чи то 2014, чи то 2022. "Це ж було вже!" (с) Саме так, і було в 2004. Всі, хто готувався тоді до розколу (є документальні підтвердження, у папочці), чи то пак федералізації України, зараз працюють (продовжують працювати) на високих державних посадах, мають державні нагороди, почесті, пільги і великі пенсії. І на питання журналістів ці "учасники" кажуть трохи розсіяно, наморщуючи лоба - "не пам'ятаю такого..." Навряд чи вони б так відповіли, сидячи на допиті в кабінеті без вікон. Але хто ж їх туди покличе.
Хочеться на останок сказати щось зле і погане, але утримаюсь. Бо тим, хто це читатиме, і так несолодко. Самі вирішуйте, що думати, але відео подивіться, будь ласка.