Привіт, друзі!
Сьогодні п'ятнична поезія навіяна подіями на так званій "Курській дузі". 🙂 Ми всі гадАємо - що це? Хто це? І мене дуже тішить, що не знайшлося умовного Юсова з абсолютно непотрібними натяками і піаром. Настамнєт. Але інтрига дуже сильна, несуться меми. Думаю, що раекція нашого суспільства говорить про те, що ми дуже давно не мали справді гарних новин. І ми дуже їх потребуємо.
Але повернусь до вірша. Сьогодні мені попався дуже оптимістичний як на автора вірш. Він написаний у 1906 році про українців. Але хто зна, може колись таке трапиться і з поневоленими народами росії...
💥
Вони - обідрані, розбуті,
Сліпі, голодні і німі,
В кайдани, в сталь міцну закуті,
В кривавих ранах і ярмі, -
Сьогодні більше не раби:
Лунають гасла боротьби!
Ще вчора йшли вони за грати,
Терпіли мовчки глум катів,
Ще вчора їх могли топтати,
І сікти дротом батогів -
Раби - сьогодні не раби:
Шумлять знамена боротьби!!
Вони - гроза, вони - герої:
Їх гнів героями зробив,
І верх над ними буде в бої -
Сам Бог попереду рабів!!
Ти чуєш грім? Гримлять раби:
"За нами поспіх боротьби!"
Олександр Олесь.
На фото - чудом збережений будинок, чи як наші пишуть "палац", чи як кацапи пишуть "палати", та все ж - гетьмана Мазепи Івана Степановича! Знаходиться він в Рильському районі Курської області в селі Іванівське, а поруч села Степанівка і Мазепівка. (Отакої!) 😉
