Спочатку це хвилювало, тривожило, але й емоційно збуджувало. Ситуація змінювалась подекуди щокілька хвилин, подекуди щогодини. Відео, ТБ, телеграм-канали. Ми всотували нові знання, нову термінологію і сленг, ділились новими навичками і досвідом. Щось стрімко зростало, а щось летіло у прірву.
В перші ж дні всі російські ресурси стали в Україні недоступні (бо доступ до них закрили), але ми щоразу недобре посміхались, читаючи, як все більше ресурсів стають недоступними і для росіян.
І що ж ми маємо, півтора-майже-ва роки потому.
Офіційні медіа перетворилися на нудотну жвачку і стрімко налижаються за одраху кількома показниками до тих самих ненависних російських ЗМІ. Про них не буду, щоб не викликати у вас блювоту.
Умовно-незалежні ЗМІ різного ступеня незалежності пнуться зі шкіри, аби хоч якось привернути увагу глядачів-читачів до їхнього альтернативного марафону новин, формат якого робить малоімовірним якісний журналістський продукт. Бо у доби всього 24 години, і їх просто замало.
На тлі цього дуже смішно (а часом досі обурливо) бачити, наприклад, докладне цитування виступів російських пропагандистів і керівництва РФ, а часом навіть трансляцію відео (як то виступів Путіна). Нагадайте, нащо ми їх вимикали? Вставки чи посилання на Youtube російських блогерів. А найбільший сміх викикають оці клікбейти (так вони думають) на кшалт "ТАКОГО ЩЕ НЕ БУЛО!", "ЦЕ ШОК!", "ТЕРМІНОВО! ЗСУ...", "НА ЦЕ ЧЕКАЛИ ВСІ!", "ТАКОГО НІХТО НЕ ЧЕКАВ!", "ххх РОЗПОВІВ, КОЛИ ЗАКІНЧИТЬСЯ ВІЙНА" (спойлер - він не скачав нічого ні розумного, ні конкретного, хто б це не був). Все це обов'язково капс локом. Ну це реально смішно. А ще це гидко.
Але досі бісить, попри всі прохання, заборони, розтлумачення чому це шкідливо і чому не можна такого робити, - намагання медіа, наших і іноземних однаковою мірою, залізти без мила туди, звідки можна виколупати хоч якусь "гарячу новину". Закріпились на лівому березі! Планують вдарити по ***! І так далі.
Загалом, важко сказати, що більше відтерміновує закінчення війни. Зауважте, я не написала "відтермінування нашої перемоги", бо до перемоги як до неба рачки, а такими темпа то вже хтохна хто переможе. Тож не знаю, що гірше - корупція, чи недолугі командири середньої ланки, чи дитяча віра умовного Заходу в те, що їм нічого не загрожує, а війна десь по той бік кордону, чи медіа і блогери в гонитві за лайками.
На останок рекомендую серію "Під укіс" (Nosedive) із міні-серіалу від Netflix "Чорне дзеркало".
