Чи святкуєте ви День закоханих? Я - ні. Вважаю це свято якимсь надуманим з притягнутою за вуха історією. Швидше маркетинг, ніж справжня традиція. Та й чи потрібен такий день закоханим? У кожної пари свої маленькі дати і річниці. Крім того, дарувати квіти чи робити маленькі знаки уваги це хороша традиція не лише для святкування раз на рік.
Мій коханий чоловік зараз не вдома, і я сумую за ним. Тому вирішила присвятити сьогоднішній допис темі про любов. Сьогодні всюди квіти, валентинки, усмішки. Мене навіть ДТЕК привітав! 😆 Весна вже витає в повітрі, хоч під вечір все засипало снігом. Я не змогла вибрати одного автора з-поміж двох абсолютно різних, тому будуть обидва. Дякую за цю чудову ініціативу @lilideleopolis!
Володимир Винниченко був романтиком. Він кохав одночасно кількох жінок, а вони упадали за ним і ладні були слідувати на край світу. Для нього кохання це було про закоханість. Але любити, як вважав поет, можна одночасно тільки одну людину. Того, з ким зрісся душею і тілом, і кого вважаєш матіо'ю/батьком своїх (майбутніх) дітей.
Ображайся на мене, як хочеш,
Зневажай, ненавидь мене —
Все одно я люблю твої очі
І волосся твоє сумне.
Хай досада чи гнів жевріє,
Хай до сліз я тебе озлю —
Ти для мене не тільки мрія,
Я живою тебе люблю.
Для кохання в нас часу мало,
Для мовчання — у нас віки.
Все віддав би, що жить осталось,
За гарячий дотик руки.
Влийся сонцем у щиру мову,
У думок моїх течію —
Я люблю твої губи і брови,
І поставу, і вроду твою.
Ображайся на мене, як хочеш,
Зневажай, ненавидь мене —
Все одно я люблю твої очі
І волосся твоє сумне.
Другий автор - вже знайомий вам пілот і військовослужбовець, наш сучасник Василь Мулік. Його вірш абсолютно інший, з іншою ритмікою, дуже чуттєвий.
Від рухів необережних свічки тремтітимуть вогниками.
І холодний - по вікнах - дощ, і по кутках - наполохані тіні.
І будуть слова відвертими, і непотаємними - погляди.
І прадавня печерна магія звивається пломенем у каміні.
Боятися й прагнути доторку будуть тремтливі пальці.
І недомовленість матиме безліч відтінків та сенсів.
І терпке червоне вино буде скорочувати дистанцію
Між фразами, між долонями, між губами та між ударами серця.
І недоречною буде мова, і натяки будуть зайвими,
І вже сотні разів несказане - нічого не означатиме.
Удвох - непотрібні пояснення, відповіді та виправдання.
Удвох можна просто дихати, удвох достатньо просто мовчати.
Навалу осені втримають стіни, очі триматимуть час на паузі -
І у зіницях розширених танцюватимуть хтиві демони -
І ніхто не зупинить танок цей... Зрештою, хай залишаються -
Питання без відповідей, віскі без льоду, світло без темряви.
Який з віршів вам більше сподобався?
