Колись, у далекій долині, захованій між горами і лісами, народилася дівчина на ім’я Квітана. Від самого дитинства її шлях завжди був усипаний квітами. Люди говорили, що сама природа благословила її, адже вона ніколи не ходила по землі без того, щоб з-під її кроків не виростали яскраві пелюстки.
Квітана мала незвичайну сукню, тканину якої, здавалося, було виткано з живих квітів. Її волосся завжди прикрашали вінки з найрізноманітніших рослин, і навіть узимку, коли все навколо спало, її прикраси залишалися такими ж свіжими і запашними, як у розпал весни.
Кажуть, що Квітана була не просто дівчиною, а духом самої природи, надісланим, щоб дарувати радість і надію людям. Там, де вона проходила, навіть у найсухішу пустелю починали цвісти поля квітів. Люди вірили, що квіти, які виростали на її шляху, мали магічні властивості: вони приносили мир, щастя і захищали від лиха.
Одного разу доля привела Квітану до села, яке страждало від посухи. Земля була потрісканою, і ніщо не росло вже багато років. Коли ж Квітана ступила на висохлу землю, перші квіти пробилися крізь тверді шари, а за ними — рясні луки і гомінкі гаї. Люди плакали від радості, дякуючи дівчині за диво.
Проте Квітана ніколи не залишалася на одному місці. Її шлях був нескінченним, адже у світі завжди знаходилися місця, де її магія була потрібна. Перед відходом вона залишала кожному селянину маленьку квітку з її сукні, кажучи:
— Носіть її близько до серця, і вона ніколи не зів'яне.
Легенда говорить, що Квітана досі блукає світом, несучи із собою весну та відродження, а її квіти залишаються символом надії для всіх, хто вірить у силу природи та добро.
Зображення згенеровані за допомогою нейронної мережі Leonardo.AI