У світах Намиста, де зорі сплітають у небі казкові узори, а ліси дихають древньою магією, кожен храм і святилище прикрашений вітражем із зображенням жінки-воїна. Її знають у різних землях під багатьма іменами, але найчастіше її називають Рятівницею. На кольоровому склі вона завжди зображена так само: біля тріскучого багаття, що відбивається в її очах, поруч — її вірний пес, який завжди стереже її спокій.
Та чому звичайна мисливиця, без меча і корони, стала символом, гідним церковного вітража?
Легенда розповідає, що вона була не просто мисливицею, а єдиною, хто посмів протистояти Примарному Звіру — темному створінню, яке прийшло із безодні темного Космосу і змушувало навіть найсміливіших лицарів тікати. Жодна стріла не могла пробити його тінь, жодне закляття не могло спинити його ходу. Але вона не втекла.
Однієї ночі, коли її народ ховався у страху, амазонка запалила багаття у самому серці проклятого лісу й чекала. Її білий пес ліг біля її ніг, не видавши й звуку. Коли Звір вийшов із темряви, її стріла полетіла — не в тіло чудовиська, а у небо. Тієї ж миті зорі розсипалися вогнем, а світло, відбившись у вітражному візерунку ночі, поглинуло темряву разом із її породженням.
Відтоді мисливиця з білим псом стала символом тих, хто не боїться ночі, хто приносить світло, коли навколо лише морок. Її зображують на вітражах у всіх світах Намиста, бо кожен, хто стоїть на межі між добром і злом, між надією і відчаєм, має знати: у темряві завжди горить вогонь, і біля нього завжди є місце для тих, хто бореться.
Зображення згенеровані за допомогою нейронної мережі Leonardo.AI