Дівчинка з фіолетовим волоссям, яке мерехтіло, мов далекі зірки, була мандрівницею між світами. Її великі фіолетові очі вміщували в собі загадковий блиск галактик, а в погляді – відображення космосу з його безмежними глибинами. Вона була наче струмінь світла, який невидимий космічний вітер носив від планети до планети. І щоразу, коли вона торкалася нової планети, її волосся загорялося кольорами місцевих небес, а в очах спалахували відтінки місцевих зірок.
Космічний вітер підхоплював її, і вона стрімко неслася крізь простір, мов комета. Зі світлом за плечима вона залишала сліди на небі, які, казали, зникали тільки на світанку. Вона не мала меж і кордонів — для неї Всесвіт був великим садом, де планети були наче різнобарвні квіти, до яких вона торкалася з легкістю метелика.
На кожній зупинці її зачудовані очі пізнавали нові дива. Одного разу вона стояла на поверхні планети, де небо сяяло багряним кольором, і слухала спів її неземних істот. На іншій — споглядала моря, що світилися блакитним, і грала на хвилях, що здіймалися до її ніг. А потім вона піднімала руки, ніби кликала космічний вітер, і той підхоплював її, несучи далі в неозорий простір.
Її подорожі не мали кінця, і зірки говорили про неї як про Ліссу — дитину космосу, що лишала за собою сліди фіолетового світла, які лиш на мить освітили небо, щоб потім зникнути, ніби сон.
Зображення згенеровані за допомогою нейронної мережі Leonardo.AI