У світі, де електронні листи й повідомлення замінили паперові конверти, Андрій мав дещо незвичне хобі — він власноруч малював акварельні листівки. Жоден магазинний принт не міг зрівнятися з тим теплом і унікальністю, які випромінювали його роботи.
Найбільше Андрій любив осінь. Його листівки часто прикрашали жовтогарячі дерева, килими з опалого листя, крихітні грибочки, що ховалися під мохом, і сріблясті павутинки з краплинами роси. Кожен мазок його пензля ніби переносив одержувача в той тихий і затишний світ осінньої природи, сповнений шурхоту листя та аромату дощу.
На свята, коли більшість людей надсилала емодзі чи анімовані листівки, Андрій пакував свої витвори у конверти й відправляв поштою. Його друзі спершу дивувалися: хто в наш час робить щось подібне? Але згодом кожна листівка ставала маленьким скарбом. Вона не тільки прикрашала полицю чи стіну, а й нагадувала, що хтось витратив час і душу, щоб подарувати трохи радості.
Андрій знав, що це трохи старомодно, але для нього листівки були не просто хобі. Це був спосіб зберегти щось важливе в сучасному світі — відчуття тепла й людської близькості, які не зітруться з пам’яті так швидко, як електронні повідомлення.
