Ліна завжди вірила, що кольори мають силу. Синій – це безкрайнє небо та глибини океану, свобода та спокій. Жовтий – сонячне світло, енергія життя, сміливість бути собою.
Коли вона була маленькою, її бабуся казала: «Життя – це полотно, розфарбовуй його яскраво». І Ліна сприйняла ці слова буквально. Вона жила у мегаполісі, де люди тонули в сірості буднів, губилися серед бетону та неону. А вона — ні. Вона йшла вулицею, як вибух фарб, залишаючи за собою слід яскравих вражень.
Одного разу, одягнена у свою улюблену жовту куртку та сині окуляри, вона увійшла в кафе й зустріла хлопця, який тихо малював у блокноті. Він підняв голову, глянув на неї й усміхнувся.
— Нарешті! — сказав він. — Я шукав музу для своєї картини.
Ліна тільки знизала плечима. Вона не шукала уваги, просто жила так, як хотіла. Але, здається, її кольори знову зробили світ навколо трохи яскравішим.
Зображення згенеровані за допомогою нейронної мережі Leonardo.AI
