У глибинах безкрайнього океану, де сонце не торкається хвиль, жила Талассія, наймогутніша з морських наяд. Вона була прекрасною і водночас велично жахливою, ніби сама сутність моря втілилася у її постаті. Її очі сяяли, мов фосфорний блиск у глибинах ночі, а голос, подібний до шепоту хвиль, водночас заспокоював і лякав.
Кажуть, що Талассія була створена самим Посейдоном, аби охороняти забуті скарби і древні таємниці, які приховує океан. Вона піднімалася до поверхні лише тоді, коли смертні намагалися викрасти те, що їм не належало. Легенда свідчить, що одного разу відважний моряк на ім'я Нікандр вирушив у плавання, прагнучи знайти загублений острів, де, за переказами, спочивав золотий кубок, подарований богами.
Коли його корабель досяг забутих вод, Талассія піднялася з морських глибин. Її краса приголомшила Нікандра, але він не злякався. "Хранителько моря, відпусти мене, і я не торкнуся твоїх скарбів," – мовив він. Але Талассія відчула брехню в його серці, і хвилі піднялися так високо, що корабель зник у безодні.
Старі рибалки кажуть, що час від часу вона з’являється біля узбережь, щоб нагадати людям про силу моря. Її шепіт чути у вітрі, а її присутність відчувається в кожній краплі води. І якщо колись ти побачиш дивне сяйво на горизонті, будь певен – це Талассія, яка спостерігає, чи не намагаєшся ти порушити її спокій.
Так і залишається вона вічною легендою, невидимою володаркою морських глибин, яка нагадує смертним про крихкість їхнього існування перед величчю природи.
Зображення згенеровані за допомогою нейронної мережі Leonardo.AI