У буремний вечір, коли небо розривалося блискавками, над Чорним Фортом з’явився дракон. Його шкіра блищала, мов обсидіан, а очі світилися вогнем, що не обіцяв нічого, крім руйнації. Чорний Форт, древній бастіон із каменю, що витримав століття війни й облоги, тепер стояв перед загрозою, яка могла стерти його з лиця землі.
Магічний бар’єр, що оточував форт, переливався золотими та блакитними спалахами, відбиваючи перші удари полум'я. Його створили стародавні архонти, наділивши чарівною силою, здатною протистояти будь-якому ворогові. Але навіть магія мала свої межі. Дракон ширяв у повітрі, розмахуючи крилами, які здіймали буревії, а потім, зібравши всю свою лють, випустив вогненний потік, що охопив одну з башт.
Вартові на стінах метушилися, викрикуючи команди, намагаючись стримати хаос. У повітрі дзвенів натягнутими струнами страх і надія. Архімаг у білій мантії, стоячи на головній вежі, підняв свій посох, намагаючись посилити бар'єр. Його голос, наповнений заклинанням, змагався з ревом дракона й шумом бурі.
Але дракон був не лише звіром. Він був древнім створінням, покликаним помститися за вкрадені скарби його предків, які, за легендою, були сховані в глибинах цього форту. Його лють була виправданою, а полум’я — невблаганним.
Небо забарвилося в криваві кольори, коли черговий вогняний вибух розбив одну з веж. Але форт тримався, його чорні стіни все ще стояли, а вогні магічного бар'єру продовжували миготіти, захищаючи тих, хто всередині.
Це була битва, що залишиться в легендах, битва між магією й давньою істотою, між людською впертістю і природною силою. Але чий кінець здобуде перемогу — залишалося таємницею, схованою у вогні та бурі.
Зображення згенеровані за допомогою нейронної мережі DALL-E.
