Глибоко в серці кришталевого гірського озера жила загадкова дівчина, яка була і не русалкою, і не простим духом води. Селяни, що мешкали поблизу, розповідали про неї, наче про давню легенду: хтось називав її русалкою, а дехто вірив, що вона — сама сутність озера, ув’язнена в прекрасному жіночому тілі. Лише небагатьом пощастило побачити її, бо вона з’являлася лише тоді, коли над озером піднімався ранковий туман, а сонячні промені ковзали по хвилях, ніби малюючи мереживо світла.
Ті, кому випадало побачити її в прозорих водах, говорили про дивовижну красу, яку важко було описати словами. Її сріблясте волосся, здавалося, переливалося з водою, а очі сяяли кольорами неба на світанку. Та найбільше враження залишала її дивовижна одіж: наче тонкий серпанок з бульбашок повітря, які танцювали навколо неї, утворюючи неповторний візерунок. Цей одяг, що плинув і мерехтів разом з водою, здавався живим, огортаючи її в чари, які не належали цьому світові.
Люди казали, що вона володіла загадковою силою і могла дарувати спокій тим, хто з чистим серцем наближався до її озера, але відчужено зникала, якщо хто приходив із злими намірами. Її вважали оберегом озера, його серцем і душею. І хоча вона залишалася таємницею для всіх, що бачили її, ніхто не міг забути зустрічі з цією ефемерною красою — духом гірського озера, що існувала десь між небом і водою, між легендою і реальністю.
Зображення згенеровані за допомогою нейронної мережі Leonardo.AI