Всім привіт! Сьогодні ранок почався з того, що у нас нарешті запрацювала пересувна баня. Випав сніг, я трохи захворів, добре було б прийняти гарячу ванну, щоб погріти тіло, але ж розумію, що я не вдома, тут умови польові. Сьогодні навіть зрадів, бо нарешті сьогодні вдасться повноцінно помитися, попрати свої речі після занять, але і тут не вгадав. Цим же ранком командири нам повідомили про те, що ми повинні змінити локацію. Куди саме ми поїдемо не сказали, скільки займе часу це, теж не відомо, але сказали зібрати речі і чекати на транспорт.
У повній не зрозумілості ми з хлопцями сиділи та як сліпі кошенята чекали, що далі. Подзвонив дружині, розповів, що ми повинні переїхати, вона в плач. Я і сам переймаюся, бо невідомість більш за все лякає. Тож на всяк випадок видалив щ телефону багато які фото, переписки тощо. Тут ми з хлопцями пробули з п'ятого листопада, тобто вважайте що трохи більше за два тижня. А далі як я розумію нас повинні розподілити чи по місцевостям, чи по військовим частинам. Як би ж я знав. Ніхто нічого не каже.
Зараз їдемо з хлопцями у якісь єбєня, не зрозуміло куди, водій теж мовчить, нічого не каже. Їдемо у повній тиші, ніхто з хлопців не розмовляє, проте кожен щось пише у своїх телефонах. От і я також, пишу. Авжеж, що страх трохи зростає, особливо коли думаю про дружину, яка теж там вдома нервує. Якби знати, що, куди, коли, напевно до ранку і приїдемо, а може і раніше. Пообіцяв дружині, що як тільки дістануся до кінцевого шляху цього невідомого мандрування, одразу напишу чи зателефоную.
Дивлячись у вікно транспорту я трохи здогадуюсь у який напрямок ми їдемо, але, то ще не точно. Тому, сам чекаю, що ж далі. Не прощаюсь, дасть бог, далі буде. Треба економити заряд на телефоні.
Hello everybody! Today's morning started with the fact that we finally had a mobile bath. It snowed, I got a little sick, it would be nice to take a hot bath to refresh my body, but I understand that I'm not at home, it's field conditions here. Today I was even happy, because finally today I will be able to take a full bath, wash my things after classes, but I didn't guess here either. That same morning, the commanders informed us that we had to change the location. They did not say where exactly we would go, how long it would take, it is also unknown, but they told us to pack our things and wait for the transport.
In complete incomprehensibility, the boys and I sat and, like blind kittens, waited for what would happen next. I called my wife, told her that we had to move, she was in tears. I myself worry, because the unknown scares me more than anything. So, just in case, I deleted a lot of photos, correspondence, etc. from my phone. My boys and I have been here since November 5th, that is, consider it a little more than two weeks. And further, as I understand it, we should be distributed either by localities or by military units. How would I know. Nobody says anything.
Now we are going with the boys to some fucking place, it is not clear where, the driver is also silent, does not say anything. We drive in complete silence, none of the guys are talking, but everyone is writing something on their phones. So I am also writing. Of course, the fear grows a little, especially when I think about my wife, who is also nervous at home. If we knew what, where, when, we would probably arrive by morning, or maybe even earlier. I promised my wife that as soon as I reach the final path of this unknown journey, I will immediately write or call.
Looking out the window of the transport, I have a little guess in which direction we are going, but I am not sure yet. Therefore, I myself am waiting for what will happen next. I'm not saying goodbye, God willing, there will be more. You need to save battery on your phone.