В Україні завчасно почалася зима, випав перший сніг. Але вчора у нас майже не вимикали світло. І ми маємо бути вдячними за це нашим енергетикам. Бо вони попри будь-яку погоду роблять усе, щоб в наших домівках було світло, а відтак і тепло. І не лише у нас, а й на деокупованій від російського ворога українській землі.
Winter has begun in Ukraine. The first snow fell. But yesterday we had light all day. I am grateful to our energy workers for this. Despite the snowy weather, they do everything to ensure that there is light in our homes.
Я це стверджую не посилаючись на якісь новини з інтернет-ресурсів. Бо мій двоюрідній брат у складі спеціальної бригади вже третій тиждень відновлює електромережі на території звільненої Херсонщині. Це надскладне завдання, бо ворог пошкодив не лише високольтні лінії електропередач, а й замінував все довкола. Тому буває, що день а то й два просто проходять в очікуванні. Бо сапери ледь не по міліметру в годину повільно розміновують територію. Ну і артелирійські обстріли ще дають про себе знати. "Уся правобережна частина Херсонщини буквально всипана мінами", — каже брат. — "А в трьох деокупованих селах відновити електропостачання, на жаль, просто неможливо, бо ці населені пункти повністю знищені під час масованих обстрілів ворога".
My cousin, as part of a special brigade, has been restoring power grids on the territory of the liberated Kherson region for the third week. This is an extremely difficult task. Because the enemy damaged not only high-voltage power lines, but also mined everything around.
Зі слів брата, у цей вівторок так взагалі було ледь не відчуття Армагеддона. Бо коли стоїш на шаленій висоті, проводячи замість знищених Росією нові високовольтні лінії, а над твоєю головою залпами пролітають ворожі ракети, — робота стає гіперекстремальною, вимагаючи не меншого героїзму, аніж на полі бою.
"Вигляд ущент зруйнованих сіл на Херсонщині не може не викликати сліз", — каже мій брат. "Тут треба все відбудовувати з нуля. Але незважаючи на це, люди продовжують жити у своїх побитих війною будинках. Бо це їхня земля, і вони нікуди не хочуть їхати".
My cousin tells me: "When you stand at a crazy height, laying new high-voltage lines in place of the ones destroyed by Russia, and enemy missiles fly over your head in volleys, the work becomes hyper-extreme, requiring no less heroism than on the battlefield."
І поки мій брат відновлює електромережі на півдні Україні, його родина на заході України сидить без світла. Але ніхто не скаржиться і з розумінням ставиться до таких обставин. Бо знають, що в нинішніх умовах електропостачання по всій території України з'являється не за клацанням пальців, а завдяки відповідальній, кропіткій і багатогодинній роботі наших енергетиків. Тож цінуймо зусилля тих, хто приносить у наш дім світло.
While my cousin is restoring power grids in the south of Ukraine, his family in the west of Ukraine is without electricity. But no one complains. Because they know that in the current conditions, electricity supply throughout the territory of Ukraine does not arise with a single click of a finger, but thanks to the responsible, painstaking and many hours of work of our energy workers. So let's appreciate the efforts of those who bring light to our home.
Thank you for reading my post! Stay close. See you!