Усім привіт!
У неділю мала змогу відвідати фестиваль "Країна мрій", який відбувався 7-9 липня в артпросторі UYAVA на ВДНГ.
Із цим фестивалем у мене пов'язано багато приємних спогадів, адже впродовж 2004-2017 років я жодного (!) разу його не пропустила. Це не лише свято музики й українських традиційних ремесел, а насамперед теплі зустрічі з людьми, з якими за ці роки стали немов рідні.
Цьогорічний фестиваль "Країна Мрій" мав більш скромнішу за територією локацію, проте дуже компактну і затишну. Його організація була спрямована не лише для того, аби киянам і гостям столиці після довгої перерви традиційно влаштувати на свято Івана Купала свято й подарувати гарні емоцій. Проведення заходу мало й дуже шляхетну мету, позаяк усі зібрані з продажу квитків кошти будуть передані в організацію SUPPORT AZOV.
Усі мої враження я закарбувала у фото, які красномовніші за будь-які слова.
Спостереження за публікою, а вона була така різна і дуже яскрава, спонукало мене зробити висновок, що ми, українці, особливо нове молоде покоління, Європейці в усьому. Починаючи від зовнішнього самовираження, повного відчуття внутрішньої свободи, до культури поведінки, відкритості та привітності, освіченості та чемності, а особливо високої культури слухання, якої мені, в перші роки фестивалю, відверто кажучи, трохи бракувало. Але тепер я дивлюся на нашу українську молодь, і вона мене надихає, захоплює, я бачу в ній майбутнє, бо в неї є чітке усвідомлення хто вони, яка багата їхня культура, яка сильна їхня країна.
Країна мрій для багатьох з нас, хто її по-справжньому любить і цінує.