Усім привіт!
Нещодавно мала приємний привід відзначити келихом доброго вина одну важливу життєву подію.
Смакуючи цей божественний нектар, у якийсь момент я замислилася над тим, що вино, як і музика, мабуть, належить до тих небагатьох речей у нашому житті, що виправдовують існування в цьому недосконалому світі. Егеж? 😊 Адже вино й музика — продукт творіння. І те, й інше є культурним надбанням, ознакою цивілізації, і як хтось з великих свого часу влучно підмітив, «проведення часу за келихом вина — це справа серйозних людей і серйозних народів». Бо пиття вина потребує знання й особливої культури, а ще — це мистецтво осягнення, якому слід вчитися.
Винороб, як і народ, що садить й плекає лозу, — сповідує мир і не починає воєн. Бо вино, як відомо, — це символ процвітання, любові та радості.
Виноробство — це насправді теж землеробство.
Земля нас тримає щедро і просто.
Земля нас приймає з чеснотами і провинами,
з сухими, кріпленими й десертними винами.
Сергій Жадан
Stoic Winery (у минулому шато Трубецького)
Ще минулого року я планувала написати окремий великий допис про українське виноробство, бо воно має свою глибоку і давню історію. Але не вистачає на все часу. Можливо, я до цього ще прийду. А сьогодні просто хочеться поділитися поезією сучасного українського поета і прозаїка Віктора Неборака з його циклу «Напої бога Бахуса», аби після тривалої перерви знову долучитися до п'ятничної ініціативи #fridaypoem by @lilideleopolis.
Вино
Вершина — мармурова паща лева,
з якої ллються струмені вина.
Ефірна хвиля, флейта вереснева,
прокочується, ледь сягнувши дна.
Довкола простір міниться в тремтінні
і загусає в потемніле скло.
Як шлунки, бутлі, і плоди осінні
терпляче чавляться в густе тепло.
І просякають стіни винним духом,
повзуть зелені парості у сни,
і припадає час холодним вухом
до бутлів — що народжують вони?..
Віктор Неборак. Фрагмент із циклу «Напої бога Бахуса
Дякую за читання. Бажаю всім гарної і спокійної п'ятниці з келихом доброго вина.🍷