Усім привіт!
Мій цьоготижневий фотодайджест трішки зсунувся на добу. Бо останні чотири дні початку золотої осені кликали на природу, а тому хотілося якомога більше часу бути офлайн.
Почну з кінця.
Учора я цілий день працювала в саду: прибирала опале листя, підрізала всохлі квіти на клумбах, аби вони мали охайний вигляд. Думала, чи садити цибулинки тюльпанів і нарцисів. Зрештою, вирішила почекати. А от мою красуню жоржину невдовзі забиратиму в горщик на закриту терасу.
У п'ятницю ми їздили на велосипедах до наших місцевих озер. Вода і небо були вражаюче ідентичного кольору, що навіть важко сказати, хто у кому відзеркалювався.
На шляху нам трапилося це велике гарбузове поле.
Усі гарбузи були настільки різні, що мені захотілося їх закарбувати на пам'ять. Бо на власному городі такі не вирощую: не та площа городу. :)
А біля озера, фото якого я розміщувала в дописі "Поезія Осені", я сфотогравувала цю альтанку. Такий собі village style.
Бетонні колони і профнастил, звісно, одне одному з точки зору архітектурного дизайну не надто пасують. Але сховатися від дощу — в самий раз. Принаймні кольорова гама гармонійна, і на фоні золотих кленів ця альтанка виглядає досить органічно.
У середу ми ласували домашню фокачу з розмарином із власного саду. Я вже два роки печу домашній хліб. А після прочитання книги Полін Бомон "Хліботерапія. Вдумливе мистецтво випікання хліба", нарешті випробувала рецепт цієї добрезнаної італійської випічки. Яка ж це смакота! Три години загальних приготувань — і пухка хлібинка готова.
Восени люблю ловити в кадр розсипи теплого сонячного проміння. Як-от на цьому фото. Бо воно недовго тішитиме, і принаймні хоч так, на фото, зігріватиме, коли прийдуть справжні холоди.
Ось таким був мій тиждень. І нехай його тепло подовжиться до наступної суботи, коли ми знову ділитимемося з вами своїми приємними враженнями, накопиченими у нових, тижневих фото.
До зустрічі! Дякую за увагу!