Вітаю Вас, друзі.
Цього дня у 1849 році народився письменник, драматург Панас Мирний. Це мій знаменитий земляк, бо родом був з Полтавщини, а саме з Миргорода. Це місто знамените своїм курортом, тут добувається мінеральна вода.
Справжнє ім’я письменника – Панас Якович Рудченко. Про походження його псевдонім судити легко: Миргород – Мирний. В час його творчості була цензура на українську мову, запроваджена росією. Творчість Панаса Мирного дуже ментально близька багатьом українцям, адже він писав про сільське життя, буденність, проблеми, актуальні для суспільства. Розповім про своє знайомство з його друкованим словом.
Greetings, friends.
On this day in 1849, writer, playwright Panas Myrnyi was born. This is my famous compatriot, because he came from Poltava region, namely from Myrhorod. This city is famous for its spa, mineral water is extracted here.
The writer's real name is Panas Yakovych Rudchenko. It is easy to judge the origin of his nickname: Myrhorod - Myrnyi. At the time of his work, there was censorship of the Ukrainian language introduced by Russia. The creativity of Panas Myrny is very mentally close to many Ukrainians, because he wrote about rural life, everyday life, problems that are relevant for society. I will tell you about my acquaintance with his printed word.
У далекому 199… році (не пам’ятаю точно), під час літніх канікул я була в бабусі з дідусем. Це був період між 4 та 5 класом. У них мені завжди було чим зайнятися, окрім днів, коли бабуся була на зміні. Працювала вона - доба через три. Дідусь теж був на роботі. У такі дні було нудно. В один з них, вирішила я покопирсатися в невеличкій бібліотеці дідуся. В основному там були книги про Другу світову війну. Такого чтива я не дуже люблю. Впав в очі роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?». Вже після перших декількох сторінок не могла відірватися.
Незважаючи на досить юний вік, книга припала до душі, сюжет захопив у вир подій. Все через те, що змальовувані пейзажі були знайомі, рідні. Головні герої теж не чужі, їх світогляд, міркування причини вчинків та психологія здаються дуже знайомими, повсякденно-близькими. Пам’ятаю, що відмовлялася від походів до озера, заради читання. Щоправда, бабуся, якій доводилося по жарі вести мене туди, буле не дуже засмучена тим, що я віддавала перевагу читанню, а не купанню.
In the distant 199... year (I don't remember exactly), during the summer vacation I was with my grandparents. It was between 4th and 5th grade. I always had something to do with them, except for the days when my grandmother was on shift. She worked - a day after three. Grandfather was also at work. Those days were boring. I decided to rummage through one of them in my grandfather's small library. There were mainly books about the Second World War. I don't really like such reading. The novel "Do the oxen roar when the manger is full?" caught my eye. I couldn't put it down after the first few pages.
Despite the rather young age, the book fell to my heart, the plot took me into a whirlwind of events. All because the depicted landscapes were familiar, familiar. The main characters are also not strangers, their worldview, reasons for their actions and psychology seem very familiar, close to everyday life. I remember that I refused to go to the lake in order to read. However, my grandmother, who had to take me there in the heat, was not too upset that I preferred reading to bathing.
В пам’ять врізався момент, коли на уроці вчительці всі розповідали про книги, які читали влітку. Коли ж я почала оповідь про роман Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?», вона була вражена, що я обрала самостійно такий досить дорослий роман. Мені ще й досі лесно від її хвалебних слів😊.
Панас Мирний, один з моїх улюблених українських письменників. І якщо ви чомусь, з якихось причин, не читали жодного з його творів, то спробуйте «Хіба ревуть воли…». Думаю, ви не пошкодуєте.
The moment when the teachers were all talking about the books they read in the summer stuck in my memory. When I started the story about Panas Myrny's novel "Do the oxen roar when the manger is full?", she was amazed that I had chosen such an adult novel on my own. Her words of praise still make me happy.
Panas Myrnyi, one of my favorite Ukrainian writers. And if for some reason, for some reason, you have not read any of his works, then try "Do the oxen roar...". I think you won't regret it.
Світлина
