Привіт всім, друзі.
Сьогодні Всесвітній день Інтернету. Я відношуся ще до тих «динозаврів», які пам’ятають своє оточення та суспільство без глобальної мережі. Це зовсім не означає, що в мені існує туга «за добрими часами», коли ще не було так багато залежності від всесвітньої павутини. Навпаки – я дуже рада, що за останні десятиліття кардинально змінився світ і левова частка цього процесу, відбулася саме завдяки Інтернету.
Я закінчила школу у 2001 році. На той час у нашому закладі освіти було всього 2 сучасних (по тих мірках) комп’ютери. Інтернет був підведений через стаціонарний телефон. Його швидкість дорівнювала швидкості равлика та й переривався зв’язок, варто було лиш комусь зателефонувати. Вдома лише у однієї моєї однокласниці був комп’ютер: старенький з операційкою Norton. На ньому її батько, доктор наук, друкував свої праці та обраховував якісь досліди. У моєї мами на роботі теж був цей чудо пристрій. То ми в обідню перерву бігали до неї, щоб погратися в ігри, яких було 2 чи 3, але й то було щастя неабияке.
Hello everyone, friends.
Today is World Internet Day. I belong to those "dinosaurs" who remember their environment and society without a global network. This does not mean at all that there is a longing for the "good old days" in me, when there was not so much dependence on the World Wide Web. On the contrary, I am very glad that the world has radically changed in recent decades, and the lion's share of this process took place thanks to the Internet.
I graduated from school in 2001. At that time, our educational institution had only 2 modern (by those standards) computers. The Internet was connected via a landline. His speed was equal to the speed of a snail and the connection was interrupted, you just had to call someone. At home, only one of my classmates had a computer: an old one with a Norton operating system. On it, her father, a doctor of science, printed his works and calculated some experiments. My mother also had this wonderful device at work. Then we ran to her during lunch break to play games, of which there were 2 or 3, but even that was a lot of happiness.
Потім був ВУЗ. Тут вже цивілізація «стартонула». Ми могли працювати в комп’ютерному кабінеті, що правда користуватися інтернетом не дозволяли, бо дорого. Тому відвідували інтернет-кафе в місті, щоб добути інформацію для курсової роботи чи реферату. А в основному все зводилося до багатьох годин в читальних залах, за пошуком необхідних джерел, а інколи навіть з погонями за книгою, що є в 1-2-х екземплярах. І якщо мені зараз говорять, що нині то не навчання, бо все за комп’ютером, мовляв раніше – ото було все по справжньому, то я відповідаю, що нічого доброго ми якраз у цьому плані і не втратили. Доступність інформації, швидкість в опрацюванні, а через те і полегшення самого процесу навчання – то прогрес. Я не сумую за часами великих та запилюжених бібліотек, від слова зовсім.
Звичайно ж, якщо є розвиток та позитив, то знайдуться і ті, хто влаштує негативні моменти, на кшталт реклами, спаму, обманів, різних афер і так далі. Та незважаючи на все це, дуже рада, що Інтернет став доступним зараз всім і кожному, а вже про сферу його використання (благо чи дурниці) вирішує кожен в межах свого виховання та рівня освіченості.
Then there was the university. Civilization has already "started" here. We could work in the computer room, but we were not allowed to use the Internet because it was expensive. Therefore, they visited Internet cafes in the city to get information for a term paper or an essay. And basically everything came down to many hours in the reading rooms, searching for the necessary sources, and sometimes even chasing after the book, which is in 1-2 copies. And if they tell me now that it's not education nowadays, because everything is on the computer, they say before - everything was real, then I answer that we haven't lost anything good in this regard. The availability of information, the speed of processing, and because of that, the facilitation of the learning process itself is progress. I don't miss the days of big and dusty libraries, not at all.
Of course, if there is development and positivity, then there will be those who arrange negative moments, such as advertising, spam, deceptions, various scams, and so on. But despite all this, I am very glad that the Internet has now become available to everyone and everyone, and everyone decides about the scope of its use (good or nonsense) within the limits of their education and level of education.
