Привіт, мене звати Максим.
Я так завжди починаю писати свій допис. Сьогодні я знову в польському дитячому садку. А з вересня піду до школи. Іноді мені сумно, бо я завжди сам бавлюся іграшками мені важко пояснити дітям, що я хочу з ними бавитися. І навіть в грі діти не розуміють моєї мови.
Тому я бавився завжди сам. Мені було сумно і це мене трохи злило. Так багато дітей, а я завжди сам з собою.
А вчора я зробив собі друга з такої мозаїки. Він мав довгі ноги і руки. Іноді ці руки і ноги відлітали і заново їх робив. Але його треба було розібрати на дрібні шматки, бо такі правила.
І я згадав собаку Кіа, як нам було весело з нею гратися. Я кидав далеко як міг шишки, а собака швидко ловила і приносила мені їх.
А сьогодні вперше вийшли на прогулянку. І там я побачив Каріну. Ми разом каталися на гойдалках, шукали квіти і равлики. З прогулянки ми йшли парою, за руки.
Потім ми намалювали разом такий малюнок з серцями. І в одному серці разом ми.
А ще ми разом сидимо за столом на столом під час обіду і занять. Разом бігали з м'ячем на футболі і грали в одній команді. Це було дуже весело. Мені здається, що Каріна мене розуміє все. Я їй показав свої книжки з української мови і з англійської мови. А вона мені свої малюнки.
Ми разом гойдалися на такій качелі.
Тепер ми завжди разом!
Тепер я не сам бавлюся в кубики. А ми разом складаємо різні цікаві штуки. А ще я вчуся від Каріни польської мови. І час мені в дитячому садку швидко проходить і я не хочу йти додому!
Всім па!
