Сьогодні вперше виїхали в сусіднє містечко за продуктами. Це випробовування мало б бути не з важких, та якщо стресотійкістю ти не можеш похвалитись, то краще запастись подвійною дозою заспокійливого. Адже між містечками облаштовані перевірки-блокпости. Черга велика, прискіпливо придивляються до кожного.
Today we went to a nearby town for groceries for the first time. This test should not be difficult, but if you can not boast of good nerves, it is better to stock up on a double dose of sedative. After all, checkpoints were set up between the towns. The queue is long, everyone is closely watching.
![screenshot_20220303_214456_2.png] 
)
Source
Фото блокпосту додаю з інтернету, адже фотографувати заборонено, в цілях безпеки. Але все реально як на фото.
Задають кілька питань, відчуваєш себе злочинцем, хоч ти просто їдеш за продуктами... Напевне так має бути. Та яким треба ж бути психологом, щоб такий натиск все таки витримати, якщо ти і справді диверсант, жахливі думки полізли в голову.
I am attaching a photo of the checkpoint from the Internet, because it is forbidden to take photos for security reasons. But everything is real as in the photo.
They ask a few questions, you feel like a criminal, even though you just go for groceries ... But what kind of psychologist do you have to be to withstand such pressure, if you are really a saboteur, terrible thoughts crept into your head
Далі ще краще... В містечку ми чужі. Кожен підходить, перестраховується, перепитує документи, хто ми звідки, чого припхались? Взагалі-то люди молодці, але це психологічно все одно не просто. Перекидаємося кількома словами з місцевими жителями, нас запрошують допомагати плести сітки та ліпити вареники для наших воїнів, домовились що будемо допомагати))) Якась користь і відволікаюча робота не буде зайвою. Запрошують при потребі на ночівлю, де облаштовано все. Показують найближчу з хатин, куди можна кликати родини зі сходу, кому немає куди притулитись.
Вже якась родина тут є - дуже вдячні і кажуть вперше що спокійніше себе почувають.
Then even better ... We are strangers in the town. Everyone approaches, reinsures, interrogates documents, who are we from, why did we come? In general, people are good, but it's still not easy psychologically. We exchange a few words with the locals, we are invited to help weave nets and sculpt dumplings for our soldiers, agreed that we will help))) Some benefits and distractions will not be superfluous. Invited if necessary to spend the night, where everything is arranged. They show the nearest of the huts, where you can call families from the east, who have nowhere to hide.
There is already a family here - they are very grateful and say for the first time that they feel calmer.
Треба повернутись до темряви, адже запроваджено не тільки комендантську годину але і світлові обмеження - все світло вимкнене, усюди.
We need to return to the darkness, because not only the curfew has been introduced, but also light restrictions - all the lights are off, everywhere.
До проходження блокпосту готові, простіше ставимось до такого тиску, спокійно відповідаємо на питання.
Слава Богу повернулись спокійно до дому, який поки що нам як рідний. Вдячні усім за таку єдність. Не всі можуть похвалитись силою свого духу, і я серед таких, але впевненість і підтримка інших допомагає гостріше сприймати реальність якою б жахливою вона не була, і правильніше реагувати на те що відбувається. Перемоги нашим бійцям. Молимось усім світом.
We are ready to pass the checkpoint, we are easier to treat such pressure, we calmly answer questions.
Thank God we returned calmly to the house, which is still our home. We are grateful to everyone for such unity. Not everyone can boast of the strength of their spirit, and I am among them, but the confidence and support of others helps to sharpen the perception of reality, no matter how horrible it may be, and to react more correctly to what is happening. Victory to our soldiers. We pray to the whole world.