Привіт, друзі!
В мене є традиція.
Щонеділі за години дві до заходу сонця, я беру навушники і йду сама на прогулянку в міський парк і до озера.
Щодня я спілкуюсь з багатьма людьми, і мені конче потрібен цей час для себе, щоб почути себе і свої думки, не спішити, насолодитись красивими видами, побути в спокої.
Я обираю собі, зазвичай, якись приємний спокійний плей-лист, такий щоб надихав на думки, а не відволікав увагу на себе, і багато ходжу.
А зараз ще й така красива пора, що не можливо не фотографувати. І хочеться поділитись з вами цією красою.
Найперше, я йду в міський парк. Він у нас великий, гуляти є де))
Тут є 2 невеличких озерця, парк атракціонів, зона ресторанів, багато вільного місця для різних ігор і стежок для прогулянок.
Моє улюблене місце в парку це маленький острівець, до якого веде дуже красивий міст через невеличке озеро, в якому живе багато качок і навіть декілька білих лебедів.
Обійшовши парк, я прямую до міського озера. Це моє улюблене місце в рідному Франківську.
Найперше, я прямую до ятки з морозивом і напоями. Навіть у таку вже досить холодну погоду воно мені дуже смакує, особливо якщо запивати його гарячим глінтвейном))
У неділю тут завжди досить багато людей, видно не тільки я так люблю наше озеро ))
Здебільшого це сімʼї з дітками, домашніми тваринками, закохані пари і рідше компанії друзів.
Насправді, мене спочатку дратувала така велика кількість людей, бо хотілось побути на одинці в тиші.
Але зараз, я перелаштувалась, я насправді мені так добре на душі стає від того, що я бачу.
Мені подобається спостерігати за цими людьми. Сімейні прогулянки, батьки проводяться час дітками, грають з ними різні ігри, дітки від цього дуже щасливі; закохані пари тримаючись за руки гуляють і спілкуються, цілуються і посміхаються. Скрізь панує затишок, любов… під час війни це як ковток свіжого повітря.
А який красивий захід сонця у нас на озері 😍 кольори просто неймовірні!
Навчившись тішитись таким простим речам розумієш, що саме з таких «простих» миттєвостей складається наше життя і саме від них залежить наше щастя. Воно насправді повсюди, потрібно тільки ширше відкрити очі і серце.
Додому повертаюсь через центр міста, де маленькі затишні кафе по-осінньому красиво прикрасили свої заклади і також тішать око естета.
Після такої прогулянки завжди почуваюсь дуже наповнено, повертаюсь додому з посмішкою і маю натхнення готувати щось смачненьке і читати книгу.
А ви любите осінь?☺️
Щиро дякую за підтримку та увагу!
