Всім привіт! Новин зібралося стільки, є потреба ними поділитися. А раптом комусь це цікаво. Так от, нещодавно подзвонила мені і моїй мамі тітка та запросила у гості. Ми довго вагалися, чи їхати чи ні, бо війна, ракети літають, сирени лунають, ризик величезний. Але ми ж українці, куди там без ризику? То відзвонилися тітці, та сказали, що приїдемо. По факту їхати не далеко, але ж все-таки ми трохи вскочіли з мамою в халепу.
Сходили ранком на базар, купили для нашої тітки смаколики, сіли в автобус і поїхали. Вона живе у тому ж місті що і ми з мамою, але на іншому краю міста. А воно у нас дуже велике, то нам потрібно було скористатися автобусом, а потім поїздом чи електричкою. Так от сили ми в автобус, поїхали до головного вокзалу. Приїхали, а там колія вся зруйнована! Бо поки ми їхали, у цей же ранок рашисти влучили у залізну дорогу. Жертв на щастя немає, але поїзди не йдуть. Щоб не повертатися додому тітка приїхала за нами на своїй машині, то нас з мамою як дві королеви привезли до самої домівки тітки.
Ми побули трохи у гостях та відправилися додому, але вже іншим шляхом, бо поїзди не працювали. Вдома світла не було. Але і це нас з мамою не розчарувало, бо заздалегідь я накупила купу ламп на батарейках. А рашисти все ще погрожують українцям своїми безглуздими ідеями. Ракетні атаки і надалі будуть, про це пишуть у кожному чаті, але без електроенергії багато хто живе і нормально. Мене інше турбує, чоловік поїхав в інший напрямок та не дзвонить вже другу добу. Він попередив, що дзвонити не буде коли і як, але я все ж таки чекаю. А ось, ось, прямо зараз, коли я пишу цей пост, чоловік написав повідомлення і знову зник зв'язок. То я взагалі щаслива, все нормально і добре!
________💙💛________
Hello everybody! There is so much news, there is a need to share a rhyme. And suddenly someone is interested in it. Well, recently my aunt called me and my mother and invited me to visit. We hesitated for a long time whether to go or not, because there is a war, rockets are flying, sirens are sounding, the risk is huge. But we Ukrainians, where can we go without risk? Then the aunt called and said that we would come. In fact, it is not far to go, but still, we got into a bit of trouble with my mother.
We went to the bazaar in the morning, bought goodies for our aunt, got on the bus and left. She lives in the same city as my mother and I, but on the other side of the city. And ours is very big, so we had to use a bus, and then a train or electric train. So we got on the bus and went to the main train station. We arrived, and there the track is all destroyed! Because while we were driving, that same morning, the rushites hit the railway. Fortunately, there are no victims, but the trains are not running. In order not to return home, my aunt came to pick us up in her car, then my mother and I were brought to my aunt's house like two queens.
We visited for a while and went home, but by a different route, because the trains were not running. There was no light at home. But even this did not disappoint my mother, because I bought a bunch of battery-powered lamps in advance. And the racists still threaten Ukrainians with their ridiculous ideas. Missile attacks will continue, they write about it in every chat, but without electricity, many people live normally. Another thing worries me, my husband went in another direction and has not called for two days. He warned that he would not call when and how, but I am still waiting. And here, here, right now, when I am writing this post, the man wrote a message and the connection disappeared again. So I'm generally happy, everything is normal and good!