Добрий вечір, читачі. У цьому дописі ви бачите фотографії Костянтина та Влада Лібертових. Неймовірно гарні світлини, аби вони ще несли мир Україні. Нажаль світлини пов'язані з війною, то ж я цілком можу сказати, що це красивий жах рашистів. Це п'ятдесят третя окрема механізована бригада імені князя Володимира Мономаха, саме вона на цих фото. Артилерія працює, хлопці у любу погоду боронять нашу землю.
А ще я намагаюся не нервувати, бо мій чоловік зараз теж військовий, на жаль я сама не знаю де він. Якось так все швидко, спершу мобілізували, трохи навчань і, не знаю точних координат. Та і не потрібні напевно вони мені, він іноді дзвонить, живий, день минув і слава Богу! Я цілодобово вишиваю ікони і як мантру проговорюю "Все буде добре!" І молюся своїми словами, бо молитв не знаю, але головне щоб від чистого серця.
Чоловік сказав мені який у нього позивний, так його командир прозвав. Дивно придумав, я аж посміхнулася. Чи можна позивний казати чи ні, теж не знаю, тож промовчу. Взагалі я у військових справах як глухий кут, не чіпайте і я вас не чіпатиму, тому як хтось питань чоловіку і не задаю. Подзвонив, та вже добре! Зараз я як з ціпка зірвана, шию ікону за іконою, хоча раніше мені подобалося вишивати тварин, квіти, пейзажі. Можливо сердце вірно підказує що шити. А ще вкотре передивлявся в ютубі передачі "У пошуках істини", це істория про Україну, українських видатних людей і не тільки. Як можу себе заспокоюю, та чекаю дзвінка. Дасть Бог все буде добре!
Фото взято тут: https://t.me/operativnoZSU
________💙💛________
Good evening, readers. In this post, you can see photos of Konstantin and Vlad Libertov. Incredibly beautiful photos, may they still bring peace to Ukraine. Unfortunately, the photos are related to the war, so I can say that this is a beautiful horror of the Rashists. This is the fifty-third separate mechanized brigade named after Prince Volodymyr Monomakh, it is the one in these photos. The artillery is working, the guys defend our land in any weather.
And I also try not to get nervous, because my husband is also a military man now, unfortunately I don't know where he is. Somehow, everything was so fast, first they mobilized, some training and, I don't know the exact coordinates. I probably don't need them, he calls sometimes, he's alive, the day has passed and thank God! I embroider icons around the clock and say "Everything will be fine!" as a mantra. And I pray with my own words, because I don't know how to pray, but the main thing is to pray from a pure heart.
The man told me his callsign, that's what his commander called him. I came up with a strange idea, I even smiled. I don't know if you can say the call sign or not, so I'll say nothing. In general, I am a dead end in military affairs, don't touch and I won't touch you, that's why I don't ask my husband questions. I called, but it's already good! Now I'm completely off the hook, embroidering icon after icon, although before I liked to embroider animals, flowers, landscapes. Perhaps the heart correctly tells what to sew. And I re-watched the program "In Search of Truth" on YouTube, this is a story about Ukraine, prominent Ukrainian people and more. I try to calm myself down and wait for the call. God willing, everything will be fine!