Всім привіт! Дзвонив мені сьогодні чоловік, трохи розповів шифрами що і як, а я ще чула по той бік звуки вибухів. Боже, як я злякалася, інтуїтивно кажу йому "давай, мабуть до побачення, а ти ховайся десь там!" І він сміється і каже, все добре, то наші хлопці рашистів смажать, я ж розумію що то за звуки! Але все одно я була вражена коли чула у телефонній розмові оті звуки.
Поговорили з моїм чоловіком і раптом у мене в квартирі зникла електроенергія. Ну що робити? Чим себе зайняти? І я знайшла привід завітати до мами у гості. Подзвонила їй, вона була така рада, що я іду до неї. Але якось так цікаво, у мами світло було, тож я майже пів дня пробула у неї в гостях. Сирени, то є то немає світло, а поряд з мамою так спокійно, ми чай пили, розмовляли, бавилися з її котиком. А потім я пішла додому, а перед цим зайшла в кав'ярню для того щоб купити кави. Змерзла дуже, то вирішила у тому кафе погрітися. От якось я наберуся сміливості і зроблю вам більш з подробицями огляд того кафе.
На початку війни у нас з'явилося декілька кав'ярень у ретро стилі, а потім власник вступив в ЗСУ і все, ретро стиль перетворився у військовий. Це дуже цікаво, але признатися чесно, жахливо, бо рашисти прийшли нас вбивати, принесли свого миру, зруйнували багато чого. Так от, сьогодні я пила каву у цій кав'ярні і сфотографувала фрагмент сухого пайка рашистів. Якийсь російський урод залишився без обіду, бо тікав від наших хлопців і губив все що у нього було. Коротше я дуже часто приходжу у це кафе та дивлюся на всі оці кулі, джавеліни, каски з уламками, бронежилети, все оте, що залишилось від рашистів. Боже, як то страшно, але то історія нашої країни.
________💙💛________
Hello everybody! A man called me today, told me in ciphers what and how, and I still heard the sounds of explosions on the other side. God, I was so scared, I intuitively tell him "come on, probably goodbye, and you hide somewhere over there!" And he laughs and says, everything is fine, then our guys are roasting raschits, I understand what those sounds are! But all the same, I was amazed when I heard those sounds in a telephone conversation.
They talked to my husband and suddenly the electricity went out in my apartment. So what to do? What to do? And I found an excuse to visit my mother. I called her, she was so glad that I was coming to see her. But somehow it is so interesting, my mother had light, so I spent almost half a day visiting her. There are sirens, then there is no light, but next to my mother it is so calm, we drank tea, talked, played with her cat. And then I went home, and before that I went to a coffee shop to buy coffee. I was very cold, so I decided to warm up in that cafe. Somehow I will gather courage and give you a more detailed review of that cafe.
At the beginning of the war, we had several cafes in retro style, and then the owner joined the Armed Forces and that's it, the retro style turned into a military one. It is very interesting, but to be honest, it is terrible, because the Rashists came to kill us, brought their peace, destroyed many things. Well, today I drank coffee in this cafe and took a picture of a fragment of a dry ration of raschits. Some Russian freak was left without dinner because he was running away from our guys and destroying everything he had. In short, I very often come to this cafe and look at all these bullets, javelins, helmets with fragments, body armor, all that is left from the raiders. God, it's scary, but that's the history of our country.