Не міг собі такого навіть уявити до війни, що кожного дня на дитячому майданчику біля нашого будинку буду чути таке. Уявіть, збирається під вечір дитяча компанія з 5-7-ми осіб віком від 4-х і до 7-ми років. І знаєте з чого починаються їхні ігри - з виконання Державного Гімну України. Щиро, голосно, без пафосу і примусу, просто стають і всі разом співають. І далі собі граються як ні в чому не бувало. А іноді їх несе ще далі, і ця дітлашня одна за одною співає "Батько на Бандера", "Стефанія", "Ой у лузі червона калина", зі всіма словами і приспівами. Відчуваю себе трохи незручно, бо сам не знаю більшості слів цих пісень, а тут - малі діти. Причому знаю їхніх батьків, які не відзначаються мегапатріотизмом.
I couldn't even imagine this before the war, that every day at the playground near our house I would hear such things... Imagine, a children's company of 5-7 people aged from 4 to 7 years is gathering for the evening. And do you know where their games start? From the performance of the National Anthem of Ukraine. Sincerely, loudly, without pathos and coercion, they simply stand and sing together. And then they play like nothing happened. And sometimes they are carried even further, and this children's company sings one song after another "Our father Bandera", "Stefania", "Oh in the meadow red viburnum", with all the words and choruses. I feel a little uncomfortable, because I don't know most of the words to these songs myself, and there are small children here. Moreover, I know their parents, who are not marked by megapatriotism.
До чого це я? А до того, що можливо, ми іноді не помічаємо зміни в суспільстві, ставлення до своєї країни, не можемо оцінити рівень патріотизму та кількості свідомих громадян. Але, насправді, ми дуже сильно змінились за ці півроку масштабної війни. І наш національний супротив російським окупантам і ці діти - це справжнє обличчя нашої країни, обличчя, яке вона соромно приховувала багато років. І я вірю, що ці зміни незворотні, як і наша перемога.
Слава Україні!
What did I mean by that? Perhaps we sometimes do not notice changes in society, the attitude towards our country, we cannot assess the level of patriotism and the number of conscious citizens. But, in fact, we have changed a lot during these six months of a large-scale war. And our national resistance to the Russian occupiers and these children are the true face of our country, the face that it timidly hid for many years. And I believe that these changes are irreversible, just like our victory.
Glory to Ukraine!