Україна багата своїм етнографічним розмаїттям країна, натомість багато наших громадян і досі сприймають за взірець української культури і традиції діяльність самодіяльних клубних колективів та великих державних концертних підприємств (як сильно звучить, курво) на зразок ансамлю ім. ВІрського, хору ім. Верьовки, Капели бандуристів і т.д. Можете звернути увагу, що багато українських осередків за кордоном так само культивують весь цей шароварно-віночковий-хлібо-сільний образ України, чим вводять в оману іноземців, які наївно вважають що, мабуть, це і є справжня Україна.
Але ні. Весь цей жах є продовженням радянської культурної уніфікації совєцькіх народів, щоб все було по шаблону, однаково і не мало нічого спільного зі справжнім, традиційним.
Нас і досі годують радянським несмаком, а люди і далі готові на те вестись. Отже, якщо чи хочете зрозуміти різницю що таке кітч і шароварщина, наводимо вам основні візуальні ознаки:
🔸 атласні шаровари і сорочки (щоб красіва блищали під світлом сценічних софітів);
🔸 примітивні пластмасові віночки, часто навіть на тітоньках пенсійного віку;
🔸 штампована вишивка, часто стилізована, іноді в місцях де її не було в принципі;
🔸 виїдаючі очі кольори отих всіх шароварів, поясів, спідниць;
🔸 спрощення традиційного вбрання до рівня карнавального костюма.
Як було насправді?
🔸 вінки носили лише незаміжні дівчата та наречена під час весілля;
🔸 всі тканини для традиційного одягу були натуральними (льон, конопля, вовна), а якщо фарбувались, то в натуральні приглушені кольори;
🔸 багатоелементність традиційного вбрання;
🔸 кожен елемент вишивки на одязі мав своє сакральне індивідуальне значення, часто з закодованою інформацією;
🔸 шаровари, звісно були, але з'явились вони у 18 ст як хвиля тогочасної європейської моди і з часом вийшли з широко вжитку. Натомість вузькі штани були основним атрибутом чоловічого гардеробу.
Можна ще довго і по деталях розбирати всі відмінності але головне в традиційному одязі українця завжди було -ІНДИВІДУАЛЬНІСТЬ! Ви не знайдете ще 100 років тому сорочки з однаковою вишивкою, хоча на перший погляд, іноді вони можуть здаватись подібними.
Тому, любі українці, цінуйте справжнє і несіть у світ справжнє, бо ми ризикуємо ще довго бути в сірій безликій тіні радянсько-російського минулого!
