Так, все пізніше починається і раніше закінчується світловий день. Так, шкода, що менше часу залишається для робіт на вулиці. Так, у мене починаються складнощі з вигулом песиків: у лісі вечором вже нічого буде робити, особливо через тиждень, коли переведемо годинники на зимовий час. І вранці час прогулянок все зміщується ближче до тих годин, коли прокидається мама і треба бути біля неї. Я вже двічі переводила свій будильник на 20 хвилин вперед. Бо він будить всіх, коли ще темно на вулиці. Тобто у мене осінь відібрала вже 40 хвилин ранкової активності.
Зате наша підопічна собачка Бона здивувала своєю неймовірною здатністю відчувати час похвилинно. Вона приходить в кімнату саме тоді, коли мав дзвонити будильник. І не розуміє, чому я сплю. 😁 Через пару днів звикає до нового режиму, але коли наступного разу я знову переводжу будильник на 20 хвилин вперед, картина 'розбуди хазяйку вчасно' повторюється. 😀
Як не крути, та природу не зміниш. І щоб почуватися комфортно, потрібно жити з нею в гармонії. Тому - осінь так осінь, приймаю, перезавантажуюсь, радію кожному навіть короткому дню! Тим більше, що звільнилися довгі вечори. Тепер можна їх проводити в хаті, біля теплої грубки, за читанням книг чи плетенням чогось цікавого та корисного. Навіть нитки та спиці і гачок вже приготувала. Але поки що мало мені вечора, щоб братися за улюблену справу біля грубки. Треба ще трішечки почекати. От коли о 16-й годині буде вже ніч, і мороз на вулиці, - тоді саме те. 😉