Все ж таки є у кожної людини, я впевнена, якісь такі події у житті, які викликають жагу до їх повторення.
Саме так почувалася сьогодні. Бо вирвалася за довгий відрізок часу у цивілізований світ. Без курей, грядок, котів і собак. 😊🙃
І знову відчула свій неймовірний захват від траси. Від того, що МИ ЇДЕМО. Неважливо, куди. Як у пісні:
"Давай, відміним всі плани,
Візьмемо дві кави,
Заправимо повний бак
І рванемо кудись просто так!"
Описати свій стан, коли сідаєш у свою автівку, пасажиром, і починається мелодія траси - важко. Я й сама не можу визначитися, що це з стан. Якась космічна магія, незалежно від відстані та цілі руху.
А коли при цьому всьому ще й вмикаєш музику... Навіть не зовсім свою улюблену. Просто радіо. До речі, сьогодні слухали саме "Просто радіо" 😎 І кожну пісню хочеться вголос співати! Як дурник якийсь... 🤣 Тебе просто розпирає від гармонії руху, динаміки, і очікування чогось прекрасного на фінішній прямій.
Скажу більше: навіть коли твоя автівка не зовсім надійна і ти переживаєш, що на черговому повороті відвалиться колесо через зношений шрус, - рух додає ще більше цимусу і емоцій!
Звісно, ці всі емоції закріплені роками поїздок. Найбільше з яких - на риболовлю. Яка в наш час стала табу. Через клятих росіян, що безпідставно вже другий рік знищують Україну і українців. 😡
Ех. Життя занадто коротке. Тому ловлю кожну мить, що приносить щастя.
Як сталося сьогодні. Незапланований виїзд у місто приніс мені масу задоволення. По-перше: на улюбленому молочному магазині підняла настрій табличка:
По-друге, моя половинка вирішила зробити мені досить несподівані подарунки. Головний із них - тут:
Нарешті, я зможу пекти не тільки бісквіти у мультиварці! А й пиріжки, печиво, тортики, пироги, піццу. Зможу навіть курочку гриль замутити, якщо захочу. Дуже рада такому дорогому подарунку напередодні зимової 'сплячки', тобто коли світловий день нічого не дозволяє тобі зробити. Будемо пекти смаколики і мріяти про чергові поїздки, хоча би 'просто на каву'! 😍
