Свіжа 'одиничка' календаря схожа на чистий лист нових життєвих планів. Люблю перше число. Будь-якого місяця. Саме за цю чистоту та свіжість. Головне при цьому - не забути напередодні проплатити за інтернет, а то з самого ранку чекатиме сюрприз у вигляді його відсутності. 😁
Перше листопада поки що мене не злякало: інтернет є (вчасно проплачений😊), морозів ще немає, на вулиці прекрасна тиха сонячна погода. Ліс пахне грибами і опалим листям, що лежить скрізь. Особливість запаху цього листя криється в тому, що воно лежить не на землі. А на багатошаровому нагромадженні сухої хвої із віковічних сосен. Пахне хвоя - змішується із ароматом листя - виходить просто неймовірна суміш! Як любить сказати у подібних випадках моя мама: 'Таке гарне повітря, надихатись не можу: хоч ложкою його їж!'. Шкода, що людство ще не придумало, як фіксувати на світлинах разом із зображенням саме той аромат, який там був присутній. Бо я би з Вами обов'язково поділилася. 😍
У лісі чомусь зовсім мало маслюків, вірніше - їх майже немає. Одні величезні червоні мухомори скрізь під сосенками. Вчора нарахувала на своєму шляху всього 6 штук цих прекрасних створінь із мокрими сопливими 😅 шапочками. Сьогодні попалася тільки ось ця парочка молодяток. Я їх не беру вже, бо менше ніж на пів-багажника не ведусь. 🤣
Із коротким світловим днем розібралася, навіть не пішло на це багато часу. Достатньо було перевести годинник на годину назад, щоб забути про якісь успішні корисні роботи на вулиці вечорами. Зате! Я повісила нові штори, бо мала час посидіти з голкою і нашити петельок! Вечором. А мріяла це зробити ще навесні. 😄 Мамі зранку піднесла сюрприз, і це приємно. 😊
Дістаю потихеньку свої запаси ниток для в'язання із літньої сплячки по шафах. Збираю докупи, щоб придумати собі щось цікавеньке. Вираховую, скільки якого кольору ниток є однієї фактури, і що з того можна сплести. Поки що вистачає тільки на зимові теплі труси із коміром. 🤣
Гарно почався листопад. Навіть малим підопічним стало зручніше: ми зробили для них ще одну будку. Ледве придумали, куди її втулити, щоб цуценят не розділяти, адже їх вольєрчик невеликий. А в одній будці вже тісно трьом, - ростуть як на дріжджах! Он який вже Буч великий, у крісло ледь поміщається.
Зберуся з духом, і спробую вже цього собачого хлопчика виводити вивчати навколишній світ. Щоб відчув його красу. І нічого не боявся. Бо чим більше інформована собака, тим врівноваженіша і спокійніша буде в майбутньому. Так що - здрастуй, листопад! Ми тобі раді! 💛💙
