"Мам! А глянь, будь ласка, в магазині печиво "горішки". Мене цікавить термін придатності, щоб знати, чи зможеш ти нам його вислати посилкою."
Це питання від доньки стало надважливим в останні дні. Адже внуки хочуть посмакувати улюбленим печивом, а його у Франції ніде купити. Висилати посилкою таку їжу? Не знаю, чи це безпечно. Бо таки дійсно, в горішків начинка із вареного згущеного молока, а воно точно має якийсь крайній термін придатності.
Біжу в супермаркет. Знаходжу саме таке печиво. Дивлюся термін придатності. Пишуть, що аж до лютого 2025 року оце можна вживати. Ну ок, проблеми немає: можу купувати і висилати.
Але.
Звісно, для дітей нічого не шкода, і економити на цінах я не буду. Та раптом і в мені прокинулась дитина, яка теж просить цього печива!😁 А на себе так тратитись я не звикла...
Пригадалося, що на початку сімейного життя у нас була така форма для випічки печива - горішків. Туди просто закладаються кульки пісочного тіста, притискається другою половинкою форми і ставиться на вогонь газової плити. Пам'ятаю, що мені не сподобалось те, як витікає жир із форми. Вся плита потім потребує капітальної чистки. Тому й віддала колись комусь оцю форму.
Пройшло сила-силенна років. Думаю, а раптом таки і в наш час випускаються такі форми?
Google одразу відповів на моє запитання пропозиціями від інтернет-магазинів! Є, ура, є такі форми!!! Але немає часу чекати, треба вже і сьогодні...
Біжу по магазинах.
В одному одразу сказали - в нас такого немає. Відправили в інший, під назвою "Будматеріали". Гм, цікаво, подумала я. Яке відношення має кухонна штука до будматеріалів? - Ніякого!
Але я пішла.
Запитую. У відповідь: "Вчора продали".
Гм. Пречудово. Я запізнилася? Та не може бути. Треба ще десь пошукати!
Заходжу в магазин, де на вітрині купа посуду. Питаю. Кажуть - пройдіть в дальню залу, там має бути ваша формочка.
Проходжу.
Є!!!
Одна-єдина на всю округу, лежить і чекає на мене.
І тут знову перепона: картою у цій залі розрахуватися не можна, потрібна готівка. А готівку я не люблю, тому й не маю можливості ось тут і зараз придбати заповітну форму...
Прошу нікому не продавати її. Біжу до банкомату.
... Після довгого очікування своєї черги вставляю карту в банкомат, і.... не можу згадати пін-код!!! Та що ж це за напасть така, невже та форма для горішків якась зачарована? Хвилювання, чи не зажує банкомат карту, не дозволяє взагалі думати мізками. Пін-код забутий навік. Шансів згадати немає.
І тут банкомат лагідно "випльовує" мою карту.
ФУХ! Слава Богу. Хапаю її міцно, і біжу в супермаркет. Колись на касах можна було при покупці товару і готівку отримати. Але чи зараз така опція існує, - не знаю.
Запитую. Є! Існує!
Беру пакет молока (ну треба ж щось купити!). Замовляю готівку. Отримую.
Біжу в магазин із посудом. Оплатила свою омріяну форму для горішків. ВСЕ.
Обійшлася мені ця форма як 2,5 упаковки горішків. Ну і як тут не згадати мудрість про рибу і вудку? Звісно, адже тепер маю можливість пекти ті горішки хоч щодня. Вистачить і дітям, і внукам, і собі, і сусідів пригостити. Супер!!!
P.S. А молоко при кип'ятінні згорнулось. Несвіже було. Хоча термін придатності стояв аж до 27.12. От і вір, що їхні горішки не будуть зіпсованими, хоча термін придатності аж до лютого!🙃