Люблю дику природу. Люблю польові квіти, яких ніхто не сіяв. Які самі народжуються, шукають місце під сонцем та помирають. Чи хто милується ними? Чи хтось їх запам'ятає? Хіба що якісь самотні мандрівники. Та квітам це і не потрібно. Якби квіти могли говорити... Що б вони сказали? Але цю тему я розвину іншим разом. Може бути початком вірша, тепер лишається десь роздобути натхнення.
Цю парочку я запримітила повертаючись із прогулянки.
Ці квіти не є якісь рідкісні чи особливі. Жовті суцвіття буркуна лікарського дивились у вечірнє небо, а рожевий горошок запашний додавав кольору та краси цьому пейзажу, де переважають відтінки зеленої та жовтої барв. Мені сподобалось поєднання кольорів і форм цих всюдисущих бур'янів, але оскільки часу було обмаль, то букет залишився тіьки на фото.
Дякую за ваш візит!
