Минув рік (черговий рік московської агресії)
💬 Залишаючи в 16 році свою частину, тоді з надіявся, що більше ніколи мої руки не візьмуть автомат у руки і до війська не повернусь. Ті 12 місяців старався просто забути і без потреб про них не згадувати. І до 24.02.2022 в основному дотримувався.
Але був один маленький нюанс, а саме присяга, яку дав свого часу і маленький непримітний вкладиш у військовому квитку в якому були описані дії у разі агресії. Присяга та власна совість не приймають ніяку відговорку і з ними не можна домовитись. Шукати куди не прийшлось, бо і так був в резерві своєї частини і просто пару дзвінків і одне запитання: «Вам толковий зв’язківець не потрібний?», а у відповідь: «Куди їхати ти ж пам’ятаєш»
Тому як би я не хотів, а ранок 24.02.22, для мене розпочався з військкомату та типу мед. комісія. Цього разу, як не дивно мій зір вони майже вгадали і замість -5 та -5.5 вписали -4, що радувало, бо минулого разу у мене виявився 100% зір, якого у мене ще з класу другого не було. За іронією долі це був той військкомат у якому свого часу провів усе своє дитинство, бо після школи з сестрою завжди йшли до батька на роботу і чекали закінчення його робочого дня, що б разом йти додому.
У ввечері того дня вже на мене очікувало кпп части, знайомі лиця ще зі служби 15-16 року. Та знайома техніка ще радянських часів, хоча надіявся, що можливо будуть нові іграшки, але ті чиновники, що відповідали за розробку в озброєння новими іграшоками, вирішили свого часу, що вони не потрібні, а виявилось, що вони дуже і дуже помилялись і наявність їх досить була б доречною.
Взявши автомат руки швидко згадали, як з ним обходитись, хоча думав, що за 6 років про нього усе забув, але руки самі все згадали.