Цього року Святий Миколай приніс мені книжку. 📖 Це збірка оповідань "Моє тихе Різдво", видана в 2024 "Видавництвом Старого Лева".
Деякі автори вже знайомі, але їхні твори не схожі на ті, що я раніше читала. Збірка як мозаїка,
оповідання коротенькі, в них про різний досвід, різні емоції. Часом діаметрально протилежні. Деякі повертають пожовклі сторінки спогадів з дитинства. Інші так чи інакше розповідають про війну, і я знову і знову проживаю 2022-й, поки цей біль з поступово не вщухне, не всядеться осадом на дні душі і не перетвориться на спогади. Як опале листя з допомогою сонця, дощу й морозу перетворюється на добриво.
Не розумію людей, які ховаються, вдають, ніби війни нема. Це наша реальність, яка так чи інакше наздожене, то ж краще прийняти її раніше.
Спробуйте уявити Ідеальне Різдво. 💖 Яке воно для вас? Для мене насамперед із цілою моєю родиною. Як колись в ранньому дитинстві, коли ми ще були дітьми і толком не розуміло що й до чого. Але на кожне Різдво ми з'їжджалися до невеликої бабусиної хати, і нас було так багато, що деколи хтось йшов ночувати до сусідів. Тітка діставала невідомо звідки численні подушки, великі і менші, і ковдри, і перини. Надворі пахло морозом і димом від дров, якими топили грубку, і на Святвечір було так тихо, тільки зорі безшумно мерехтіли високо в чорному небі... Тоді бабуся була ще жива, а її обидвох синів ще не забрав рак.
Але ідеальне Різдво настане мабуть вже після війни. Ми будемо співати старі і нові колядки, одні веселі, інші сумні. Буде сніг за вікном, і кутя у макітрі. Але найголовніше, щоб поряд були ті, кого ми любимо.