Привіт усім!
Чи може війна принципово змінити нас? Чи вона лише підсвічує і підсилює наші сильні, справжні якості і сторони? Я для себе так і не вирішила.
Хочу порадити фільм для перегляду на вихідних, який вчора подивилась, і він мені дуже сподобався - "Прощавайте, мосьє Хаффман" 2021 року. Події в ньому відбуваються під час Другої Світової війни, то ж можна проводити паралелі.
Знаєте, нас часто обурює і дивує, як можуть такі ж, як ми, українці, під час війни чинити ницо, підло, заробляти на війні тощо. Насправді справа не в нас, не в нашому уряді чи в нашій війні, а в людській природі.
У фільмі немає видовищних сцен, зате шикарні психологічні портрети. Глядач не помічає, що дія фактично відбувається в одному приміщенні. Він бачить, як заздрість і жадібність перетворюють патріота, що через травму не зміг піти воювати з фашистами, на чудовисько.
І разом з тим стрічка про те, що можна зберегти безмежну, світлу доброту, віру в людей і власну гідність попри ницість і зраду.
Дуже рекомендую і сподіваюсь, що ви отримаєте задоволення, як і я!
