Пустота - це коли мовчить телефон. І месенджер теж мовчить. Коли в пустій квартиру іноді вчуваються знайомі звуки, від яких на мить радісно прокидається серце, поки не згадаю, що тут лише я.
Пустота - коли немає апетиту. Навіть не хочеться нічого з того, що завжди любила.
Пустота - це коли всі речі стоять там, де я їх поклала. Хоч би який сьогодні день тижня, чи час доби.
Пустота - це тривожні сни, тривожні вечори і ранки. Це чекання довжиною у невизначеність. Це нестача спілкування, перемішана із марністю слів. Це неприємний холод у грудях.
Пустоту не можна виміряти. Вона сама відносність. Безмежна і неосяжна, поки одного дня в телефоні не почую радісний голос. І тоді вона розтане, випарується непомітно, наче ніколи і не було.
Photo - Pixabay