Кажуть, за старими дубовими воротами, з яких починається вузька стежка, лежить осінній ліс, про який йдуть численні легенди. Цей ліс — таємничий і незвичайний, вічно оповитий туманом, що не піддається жодним вітрам. Поголоски про дивовижі, приховані у його глибині, передаються від покоління до покоління. Вважається, що цей ліс — королівство стародавніх духів і велетнів, котрі давно залишили світ людей, але час від часу дозволяють обраним побачити його приховані чудеса. Звичайні мандрівники, що наважилися вступити за дубові ворота, не знаходили нічого, окрім густого туману та мовчазних дерев. Але для тих, хто мав чисте серце і витривалість, ліс відкривав свої таємниці.
Розповідають, що хтось бачив, як острів із зеленим мохом та древніми каменями пливе вгорі, наче повільний човен у білій імлі. Інші ж, блукаючи стежкою, чули могутній гул і бачили, як вода падає з небаченої висоти, створюючи водоспад, що сягає самого неба. Туман тут не просто приховував, а огортав, наче завіса, що розсувається лише для тих, хто дійсно хоче дізнатися правду.
У кожного, хто повертається з лісу, свої легенди про побачене, але кожен підтвердить одне: за дубовими воротами починається світ, де час і простір підкоряються іншим законам, а туман — то вартовий цієї вічної таємниці.
