Перше жовтня привітало мене сьогодні яскравим акордом букету квітів під акомпанемент ледь чутного шурхоту опадаючого листя в середмісті Києва. Раніше 1 жовтня завжди асоціювалося у мене з Міжнародним днем музики, і в моїй творчій спільноті ми завжди вітали одне одного з нагоди професійного свята.
Утім нині святкування Міжнародного дня музики в наших реаліях відійшло на задній план, позаяк 1 жовтня ми тепер сконцентровані на вшануванні Дня Захисників та Захисниць України, українського козацтва та свята Покрови Пресвятої Богородиці, покровительки наших воїнів. Так і має бути. Проте музика завжди і за будь-яких обставин лишається з нами, з її багатогранними образами і нескінченним спектром емоцій, які вона здатна передавати. Бо як писав знаний філософ Ніцше: "Без музики життя було б помилкою".
Тож ідучи по дорозі в офіс, я перебирала в пам'яті різні музичні твори українських композиторів, які могли б одночасно пасувати до вшанування й того й іншого свята в межах однієї композиції. А в очах крутилися фрагменти дизайну однієї книжкової обкладинки знайомої ілюстраторки, під якою об'єдналися теми війни, джазу і здатності музики впливати на нас у буремні часи. Така собі гра мозку, калейдоскоп думок та настроїв, які спонукали до написання цього допису, об'єднані колірною гамою малинового стягу козаків-запорожців.
Усіх наших Захисників та Захісниць щиро вітаю зі святом! І нехай їхню мужність та відвагу вславляють урочисті гімни Перемоги.
